РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА У ФОРМУВАННІ ТОЛЕРАНТНОСТІ ГРОМАДИ ДО ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Анотація

Толерантність є основоположною цінністю, яка визначає рівень зрілості та гуманності будь-якого суспільства. У сучасному світі, що характеризується частими кризовими явищами, міграціями та соціальною напругою, толерантність стає не лише моральним, але й практичним інструментом забезпечення стабільності та соціальної згуртованості. Особливо важливим це поняття є для України, яка з 2014 року стикається з безпрецедентними викликами, пов’язаними із внутрішнім переміщенням населення. Анексія Криму, військові дії на Донбасі та повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році призвели до масового переміщення мільйонів українців. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), станом на кінець 2024 року в Україні зареєстровано понад 5,1 мільйона внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Це найбільша кількість переселенців за всю історію незалежної України. Ці люди, залишивши свої домівки, втратили не лише житло та роботу, але й відчуття стабільності, соціальні зв’язки та частину своєї ідентичності. Процес інтеграції ВПО у нові громади є складним і багатогранним. Попри готовність багатьох громад допомагати переселенцям, існують численні випадки упередженого ставлення, дискримінації та конфліктів. Здебільшого це зумовлено стереотипами, браком інформації або страхом конкуренції за ресурси (житло, робочі місця, соціальні виплати). У такій ситуації толерантність громади стає ключовим чинником для успішної інтеграції ВПО. У цьому контексті соціальні працівники відіграють надзвичайно важливу роль. Вони виступають посередниками між переселенцями та місцевим населенням, сприяють налагодженню діалогу, організовують просвітницькі кампанії та інтеграційні заходи, а також надають переселенцям матеріальну, соціальну та психологічну підтримку. Діяльність соціального працівника спрямована не лише на подолання упереджень і конфліктів, але й на побудову соціально згуртованого суспільства, де всі громадяни, незалежно від їхнього минулого, мають рівні можливості для самореалізації.

Ця стаття присвячена аналізу ключової ролі соціального працівника у формуванні толерантності громади до внутрішньо переміщених осіб. У ній розглядаються сутність поняття толерантність та її значення для стабільного функціонування громади, основні виклики, з якими стикаються ВПО під час інтеграції у нове середовище, функції соціального працівника у створенні умов для адаптації переселенців і подолання упереджень, приклади успішних практик роботи з ВПО в Україні та країнах Європи, рекомендації для покращення роботи соціальних служб у цьому напрямі.Особливу увагу приділено порівнянню українського досвіду із міжнародними практиками. Наприклад, у Німеччині після міграційної кризи 2015 року активно впроваджувалися програми міжкультурної комунікації, які значно знижували рівень напруги між місцевим населенням та переселенцями. Аналіз таких прикладів допомагає зрозуміти, як адаптувати міжнародний досвід до українських реалій.

            Актуальність дослідження обумовлена необхідністю не лише ефективної інтеграції ВПО, але й створення суспільства, де толерантність є основою взаємин між людьми. Ця публікація буде корисною для соціальних працівників, громадських діячів, представників місцевого самоврядування, науковців і студентів, які досліджують проблематику внутрішньо переміщених осіб та соціальної інтеграції.

Побудова толерантного суспільства є важливим кроком на шляху до подолання наслідків кризи та забезпечення сталого розвитку України. Сподіваємось, що матеріали статті сприятимуть поширенню кращих практик роботи з ВПО та допоможуть у формуванні нових підходів до соціальної згуртованості.