Ключові слова
Як цитувати
Анотація
У статті розглянуто теоретичний аналіз поняття згуртованості у контексті військових формувань. Згуртованість є ключовим фактором, що впливає на ефективність функціонування військових підрозділів, їхню здатність до взаємодії, виконання бойових завдань і підтримки психологічної стійкості військовослужбовців. Автор проводить огляд класичних теорій групової динаміки, зокрема праць Л. Фестінгера, Д. Картрайта та К. Левіна, які заклали фундаментальні підходи до розуміння цього феномену.
У роботі визначено основні складові групової згуртованості: емоційна, інструментальна та соціальна. Показано, як ці аспекти взаємодіють і формують ефективну групову взаємодію у військових колективах. Особливу увагу приділено специфіці згуртованості у військових формуваннях, яка формується під впливом суворої дисципліни, спільних цінностей, довіри та взаємної підтримки в умовах високого стресу.
На основі аналізу сучасних досліджень виокремлено фактори, що сприяють розвитку згуртованості у військових групах: роль лідерства, важливість групових норм, вплив колективного досвіду та тренувань. У статті також розглянуто основні перешкоди для формування згуртованості, зокрема конфлікти, низький рівень довіри чи погане керівництво.
Дослідження показує, що згуртованість у військових формуваннях має вирішальне значення для підтримки ефективності та психологічного благополуччя особового складу. Висновки можуть бути корисними для розробки програм підготовки військовослужбовців, що сприятимуть формуванню згуртованих і психологічно стійких підрозділів.
Посилання
Bilyk, S. I. (2021). Psykholohichni osoblyvosti zghurtovanosti u viiskovykh pidrozdilakh. Naukovyi visnyk Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav, 2(115), 29–36.
Cartwright, D., & Zander, A. (1968). Group dynamics: Research and theory (3rd ed.). Harper & Row.
Festinger, L. (1950). Social pressures in informal groups: A study of human factors in housing. Stanford University Press.
Forsyth, D. R. (2019). Group dynamics (7th ed.). Cengage Learning.
Kozlowski, S. W. J., & Bell, B. S. (2003). Work groups and teams in organizations. In W. C. Borman, D. R. Ilgen, & R. J. Klimoski (Eds.), Handbook of psychology: Industrial and organizational psychology (Vol. 12, pp. 333–375). Wiley.
Lewin, K. (1947). Frontiers in group dynamics: Concept, method and reality in social science; social equilibria and social change. Human Relations, 1(1), 5–41.
Manning, R., & Fullerton, A. S. (2018). Military cohesion and performance. Annual Review of Sociology, 44, 441–459. https://doi.org/10.1146/annurev-soc-073117-041234
Melnyk, I. O. (2019). Formuvannia zghurtovanosti u viiskovykh formuvanniakh: psykholohichni aspekty. Psykholohiia i suspilstvo, 4, 45–58.
Newcomb, T. M. (1961). The acquaintance process. Holt, Rinehart and Winston.
Sherif, M. (1966). In common predicament: Social psychology of intergroup conflict and cooperation. Houghton Mifflin.
Siebold, G. L. (2007). The essence of military group cohesion. Armed Forces & Society, 33(2), 286–295. https://doi.org/10.1177/0095327X06294173
Wong, L., Bliese, P. D., & McGurk, D. (2003). Military leadership and cohesion. In Military life: The psychology of serving in peace and combat (Vol. 1, pp. 149–176). Praeger Security International.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2024 Вадим Подорожний, Сергій Іванов