ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я ТА САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ОСОБИ: ЗДОРОВЕ ПІДХОДИ

Анотація

У статті автором розглянуто проблему здоров’язбереження, самозбережувальної поведінки особистості. Мета та наукова новизна окреслюють теоретичне обґрунтування взаємозв’язку між здоров’язбереженням та самозбережувальною поведінкою особистості крізь призму концепту «здоров’я» та здоров’язбережувального підходу. Аргументовано, що здоров’язбережувальний підхід виступає науково обґрунтованою методологічною основою для вивчення та розвитку самозбережувальної активності особистості, оскільки інтегрує знання медицини, психології, педагогіки, соціальної роботи та рекреаційної науки. На основі міждисциплінарного аналізу уточнено сутнісні характеристики поняття «здоров’я», розкрито його багатовимірну природу та окреслено значення здоров’язбереження як стратегічної умови фізичного, психічного і соціального благополуччя людини. Доведено, що самозбережувальна поведінка є ключовим механізмом реалізації здоров’язбереження, оскільки спрямована на підтримку життєвого ресурсу, профілактику ризиків, забезпечення адаптації, стресостійкості та особистісної резильєнтності. У статті розкрито структуру самозбережувальної поведінки, яку представлено на п’яти взаємопов’язаних рівнях: фізичному, когнітивному, емоційному, ціннісно-мотиваційному та соціально-поведінковому. Показано, що кожен рівень виконує специфічні функції у збереженні життєвого балансу, а їх інтеграція визначає загальну ефективність адаптивної поведінки людини. Особливу увагу приділено значенню здоров’язбереження в умовах війни та соціальної нестабільності, де самозбережувальна поведінка стає критичною умовою підтримки психофізичного функціонування, протидії травматичному стресу та забезпечення життєстійкості. Обґрунтовано перспективи подальших досліджень у напрямі діагностики самозбережувальної готовності, розроблення превентивних програм та оцінювання впливу соціальних факторів на формування стилю життя.