ДОСЛІДЖЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ СЕРЕД ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ТА ПІДРОЗДІЛІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

Анотація

У часи військового протистояння в Україні, важливим питанням сучасної психології постає проблема професійного вигорання працівників органів і підрозділів Державної служби України (ДСНС) та його компонентів. Від ризиків виникнення професійного вигорання залежить психологічний стан працівників ДСНС, можливість виконання поставлених завдань та навіть фізичне самопочуття. На державному рівні активно впроваджуються програми профілактики професійного вигорання, так як в умовах підвищеної небезпеки ризики значно вищі. Емпіричне дослідження компонентів професійного вигорання сприятиме більш глибшого розуміння специфіки професійного вигорання та сприятиме можливості подальшого прогнозування та розробці програм профілактики та психокорекції.

Відповідно до наукових концепції О.Вавринів, О.Мірошніченко, С.Джексона, Р.Лазаруса, Н. Оніщенко, синдром вигорання – це складний психофізіологічний процес, який містить емоційне, психологічне, розумове і фізичне виснаження з причин тривалого емоційного навантаження. Синдром професійного вигорання можна тлумачити як стресову реакцію, що виникає внаслідок довготривалих професійних стресів середньої інтенсивності.

Для дослідження компонентів професійного вигорання працівників органів і підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій було скомпоновано психодіагностичний комплекс методів дослідження до якого увійшли: Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Даймонда, Шкала темпераментів Л.Терстоуна, Методика "Q- Сортування" В. Стефансона. Діагностика провідних тенденцій поведінки в реальній групі та уявлень про себе, Діагностика ступеня готовності до ризику Г. Шуберта, Шкала самоефективності Р.Шварца та М.Єрусалема, Шкала оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності  Ч.С.Спілберга, Шкала депресії А.Т.Бека, Опитувальник А.Басса і А.Дарки, Дослідження Синдрому професійного вигорання Тест Дж. Гринберг, Шкала резильєнтності.

За результатами емпіричного дослідження виокремлено факторну структуру вимірюваних показників у працівників ДСНС. Виокремлено: рефлексивно-адаптивний компонент, що складається із показників «адаптації», «інтернальності», «самоприйняття», «емоційного комфорту»  і «прийняття інших»; резильєнтно-самоефективний компонент складається з елементів «особистісної тривожності», «реактивної тривожності», «самоефективності» і «резильєнтності»;  агресивно-вигоряючий компонент складається з показників «агресивності», «ворожості», «вигоряння», «врівноваженості» і «депресивності»; комунікативно-активний компонент складається з показників «товариськості», імпульсивності, «лідерства» і «фізичної активності». Тобто виокремлено чотирьохкомпонентну структуру вигорання, до якої увійшло 3 адаптивних компонента (рефлексивно-адаптивний, резильєнтно-самоефективний, комунікативно-активний) та один дезадаптивний компонент – агресивно-вигоряючий. Встановлено, що професійне вигорання пов’язане із переживанням негативних емоційних станів (агресивності, ворожості, неврівноваженості та депресивності), тобто психокорекційну програму можна спрямувати на психокорекцію негативних емоційних станів та розвиток резильєнтності, рефлексивності, самоефективності та комунікативності.