ВИЗНАЧЕННЯ ТА КОРЕКЦІЯ ПРОКРАСТИНАЦІЇ У ДОРОСЛИХ

Анотація

У статті розкрито результати теоретичного аналізу й емпіричного дослідження прокрастинації та її чинників у осіб дорослого віку. Констатовано, що у наукових дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених проблема прокрастинації особистості посідає досить важливе місце. Це спонукається необхідністю пояснення особливостей функціонування особистості в різних, зокрема нестабільних, умовах життєдіяльності. Прокрастинація осіб дорослого віку характеризує відтермінування дій попри усвідомлення ймовірності появи досить негативних наслідків. Прокрастинація спричинює появу негативних емоційних станів, зміни в системі мотивації, самоставлення й саморегуляції осіб у віці дорослості. На основі аналізу результатів емпіричного дослідження з’ясовано, що значній частці осіб дорослого віку притаманна схильність не вчасно виконувати заплановані справи, приймати потрібні рішення для початку діяльності, готовність відкладати початок роботи до дедлайнів, не вміння встановлювати першочерговість і терміновість поточних завдань. Прокрастинація більше характерна особам і віці середньої дорослості; жінки цього періоду мають більш виражену схильність до прокрастинації ніж чоловіки. У якості чинників прокрастинації осіб дорослого віку були виділені й досліджувалися ситуаційна і особистісна тривожність, мотивація досягнення, самооцінка, самоефективність і перфекціонізм. Завдяки кореляційному аналізу виявлено залежність рівня прокрастинації осіб дорослого віку від досліджених чинників (p≤0,01, p≤0,05). Констатуємо, що прокрастинація в осіб дорослого віку підвищується за вираженої особистісної і ситуативної тривожності, проявів перфекціонізму, зниження мотивації досягнення в бік уникнення невдач. Прокрастинація більшою мірою притаманна особам у віці дорослості зі зниженою самоефективністю й неадекватною самооцінкою. Обґрунтовано систему корекції чинників прокрастинації осіб дорослого віку на основі інтеграції елементів психологічної просвіти, проведення тренінгових і корекційних вправ (міні-лекції, презентації, мозкові штурми, групові дискусії, ігрова діяльність, проективні й арт-терапевтичні техніки тощо). Визначено доречність побудови системи корекції на принципах комплексності, послідовності, системності, врахування індивідуальних потреб й особливостей осіб у віці дорослості.