ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

В умовах війни психоемоційний стан людини зазнає значних змін, відображаючи її сприйняття навколишнього світу. Життєстійкість у таких стресових ситуаціях багато в чому залежить від здатності людини адаптуватися до нових життєвих викликів, справлятися зі стресом, долати труднощі та зберігати внутрішню рівновагу. Війна має значний вплив на емоційно-психологічний стан людини, спричиняючи глибокі та багатовимірні зміни. Зміна звичного способу життя та загрози безпеці можуть серйозно вплинути на психічне здоров'я та викликати емоційну нестабільність.

Дослідження психоемоційного стану батьків, які виховують дітей з інвалідністю, показало, що військовий конфлікт викликає різні форми стресу і тривоги та призводить до емоційного виснаження і погіршення психологічного стану. У статті представлено теоретичний та емпіричний аналіз психоемоційного стану батьків, які виховують дітей з інвалідністю в умовах війни. Психоемоційний стан є показником психологічного благополуччя людини і значною мірою визначається рівнем розвитку її емоційного інтелекту, який забезпечує здатність усвідомлювати та управляти як власними емоціями, так і емоціями інших людей.

Інтеграція наведених вище даних підтверджує тезу про мультиплікативний ефект війни. Всі розглянуті фактори - від складності поведінки дитини до економічної нестабільності - взаємно підсилюють один одного. Теоретичні моделі стресу, засновані на балансі загроз і ресурсів, пояснюють, чому батьки дітей з інвалідністю швидше перетинають «поріг патології»: їхні базові ресурси (час, гроші, соціальна підтримка) спочатку нижчі, а рівень втрат у воєнний час вищий

Інтеграція наведених вище даних підтверджує тезу про мультиплікативний ефект війни. Всі розглянуті фактори - від складності поведінки дитини до економічної нестабільності - взаємно підсилюють один одного. Теоретичні моделі стресу, засновані на балансі загроз і ресурсів, пояснюють, чому батьки дітей з інвалідністю швидше перетинають «поріг патології»: їхні базові ресурси (час, гроші, соціальна підтримка) спочатку нижчі, а рівень втрат у воєнний час вищий.

Психоемоційні розлади у батьків дітей з інвалідністю виникають частіше, ніж у загальної батьківської популяції, оскільки війна додає додаткові шари ризику до існуючого тягаря догляду: фізична небезпека, руйнування служб, економічні втрати, соціальна стигма. Коли кількість втрат перевищує здатність сім'ї мобілізувати ресурси, стрес набуває клінічної форми.

Емпірична частина дослідження містить результати анкетування, спрямованого на аналіз психоемоційного стану батьків, які виховують дітей з інвалідністю в умовах війни, а також виявлення основних факторів, що мають на нього найбільший вплив. У дослідженні взяли участь 30 батьків, 25 жінок та 5 чоловіків, віком від 28 до 55 років, які виховують дітей з інвалідністю з різними нозологіями. Було виявлено, що 70% респондентів відчувають підвищену тривожність, порушення сну, почуття самотності та страху за майбутнє, а 80% відчувають емоційне виснаження. 85% респондентів діляться своїми переживаннями з родиною та друзями, що допомагає їм впоратися з виснаженням та викликами війни, і лише 30% отримують психологічну допомогу від фахівців, хоча 65% зазначили, що потребують професійної психологічної та соціальної підтримки. Значну увагу було приділено визначенню можливих шляхів підтримки батьків, які можуть покращити їхнє фізичне та психічне здоров'я. За даними опитування, 75% респондентів вбачають шляхи покращення свого психоемоційного стану в отриманні комплексної допомоги.

У статті підкреслюється, що саме комплексна підтримка батьків дітей з інвалідністю, яка включає психологічну допомогу, соціальні послуги та програми, спрямовані на зменшення відчуття ізоляції, дозволить їм відчути підтримку суспільства, ефективніше справлятися з викликами виховання дітей в умовах війни та забезпечити собі і своїм дітям кращу якість життя. Такий підхід сприяє інтеграції сімей у соціальне середовище, знижує рівень стресу та покращує психоемоційний стан батьків.