ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СУВЕРЕННОСТІ НА РІВЕНЬ ПРОЯВУ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ДОВІРИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Анотація

У статті аналізуються результати дослідження емпіричних показників особливостей впливу суверенності на рівень прояву міжособистісної довіри в осіб юнацького віку. Визначено, що становлення особистісних кордонів у юнацькому віці є надзвичайно важливо для гармонійного розвитку особистості, оскільки це актуально для особистісної суверенності, суверенності психологічного простору, що впливає на рівень самооцінки, стиль поведінки та життя у подальшому, на рівень усвідомлення самоцінності та неповторності. У юнацькому віці звертається увага на належний розвиток самосвідомості, формування системи цінностей, особливо міжособистісної взаємодії, оскільки розвинута міжособистісна довіра сприяє розвитку комунікативних навичок, чинить позитивний вплив на емоційне благополуччя, детермінує вибір оптимальних життєвих стратегій, гармонізує соціальний досвід, формує емоційну  стійкість. Розвинута міжособистісна довіра в юнацькому віці є запорукою створенню оптимальних умов для професійного становлення, самоствердження, самореалізації особистості. У контексті проведено дослідження основні дефініції розуміються так: суверенність особистості – це здатність контролювати та захищати психологічний простір, що проявляється у підтримці автономії особистості, її стійкості до зовнішніх впливів, здатності будувати гармонійні стосунки з оточуючими; міжособистісна довіра - це певне ставлення до інших, з метою гармонізації соціальних відносин. У дослідження було залучено 60 осіб, середній вік досліджуваних 20,7 років. Емпірично визначено, що показники суверенності психологічного простору в осіб юнацького віку мають переважно середній рівень вираженості, що свідчить про певні труднощі у досліджуваних  у захисті базових особистісних кордонів, оскільки їхні зусилля більше спрямовані на захист когнітивних та поведінкових аспектів свого простору, ніж на захист фізичних кордонів. Найнижчий рівень довіри – це «довіра до себе», а найвищий – це «довіра до інших людей», що вказує на дисбаланс внутрішньої та зовнішньої довіри, залежність від зовнішнього схвалення. Рівень міжособистісної довіри пов’язаний з відчуттям безпеки та впевненості у намірах інших, натомість високий рівень психологічної суверенності змушує особистість посилювати контроль за своїми кордонами, бути обережним та настороженим, що хоча і створює відчуття захищеності, але обмежує мережу соціальних контактів та посилює почуття ізоляції.