ОСОБИСТІ МЕЖІ ЯК ФАКТОР ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Анотація

У статті представлено ґрунтовний теоретичний аналіз особистісних кордонів як одного з ключових чинників психічного благополуччя особистості в умовах сучасних соціальних викликів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням рівня психологічного навантаження, хронічного стресу, соціальної нестабільності та впливу кризових і воєнних умов, що підвищують вимоги до внутрішніх ресурсів особистості та її здатності до саморегуляції. У межах дослідження психічне благополуччя розглядається як багатовимірна психологічна категорія, що відображає динамічний процес підтримки внутрішньої рівноваги, психологічної стійкості та суб’єктивного відчуття психологічного комфорту. Проаналізовано внутрішні та зовнішні чинники психічного благополуччя, зокрема роль усвідомленості, саморегуляції та адаптаційних механізмів у збереженні психічного здоров’я особистості. Особливу увагу приділено аналізу феномена особистісних кордонів, їх сутності, основних видів і функцій у структурі психологічної саморегуляції. Розкрито значення фізичних, емоційних і ментальних кордонів для збереження автономії, психологічної безпеки та внутрішньої цілісності особистості. Показано, що порушення особистісних кордонів пов’язані зі зниженням психічного благополуччя, розвитком емоційного виснаження, підвищеної тривожності та дезадаптивних форм міжособистісної взаємодії. У статті також проаналізовано роль емоційного інтелекту як важливого психологічного ресурсу формування, підтримки та відновлення особистісних кордонів. Обґрунтовано, що емоційний інтелект забезпечує усвідомлення емоційних сигналів, ефективну саморегуляцію, емпатію та асертивну поведінку, що сприяє більш гнучкій і усвідомленій взаємодії з соціальним середовищем. Розкрито системний взаємозв’язок особистісних кордонів, емоційного інтелекту та психічного благополуччя як єдиного регуляторного механізму психологічної стійкості. Зроблено висновок, що сформовані особистісні кордони у поєднанні з розвиненим емоційним інтелектом є необхідною умовою підтримки психічного благополуччя, адаптації до стресових і кризових умов та збереження цілісності особистості. Теоретичні положення статті можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях, а також у практичній діяльності психологів, зокрема у сфері психоосвіти та психологічного супроводу.