МЕДІАЦІЯ В ОСВІТІ ЯК ЗАСІБ ТРАНСФОРМАЦІЇ КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Анотація

У статті розглядається мотиваційна готовність як психологічна передумова конструктивного розв’язання групових конфліктів у закладах вищої освіти. Аналізуються основні медіаційні стратегії, що застосовуються для нейтралізації конфліктних ситуацій у студентському середовищі. Обґрунтовується взаємозв’язок між рівнем мотиваційної готовності учасників освітнього процесу та ефективністю медіаційного втручання. Запропоновано модель інтеграції мотиваційного компоненту в практику медіації, що сприяє формуванню культури діалогу, толерантності та соціальної відповідальності. Результати дослідження можуть бути використані у підготовці фахівців з медіації, психологів, педагогів та адміністративного персоналу ЗВО.

У статті представлено результати емпіричного дослідження мотиваційних типів поведінки студентів у конфліктних ситуаціях. Встановлено, що у більшості респондентів (62%) домінує просоціальна мотивація, яка корелює з орієнтацією на співпрацю, компроміс і справедливе вирішення суперечностей. Егоцентричну мотивацію виявлено у 25% учасників, а уникальну або пасивну – у 13%. Аналіз ситуативної тривожності показав її підвищений рівень у 47% студентів, що асоціюється з зовнішньо мотивованими стратегіями поведінки. Поведінкові стилі, оцінені за методикою ROCI-II, засвідчили переважання інтеграційного (54%) та компромісного (31%) підходів. Фізіологічні показники (HRV, GSR) підтвердили зв’язок між внутрішньою мотивацією та емоційною стабільністю. Кореляційний аналіз виявив позитивну асоціацію між внутрішньою мотивацією та просоціальними стратегіями, а також негативний зв’язок між зовнішньою мотивацією та фізіологічною регуляцією. Гендерні особливості засвідчили, що дівчата частіше демонструють емпатійно-компромісну мотивацію та нижчий рівень тривожності, що підкреслює роль емоційної компетентності у формуванні адаптивної поведінки.

У статті представлено результати емпіричного дослідження мотиваційних профілів студентів у конфліктних ситуаціях в освітньому середовищі. Встановлено, що домінуючим типом мотивації є просоціальна орієнтація, яка корелює з конструктивними стратегіями поведінки та стабільними психофізіологічними реакціями. Водночас виявлено групу студентів із підвищеною тривожністю та зовнішньо мотивованими формами реагування, що супроводжуються емоційною нестабільністю. Отримані результати підтверджують важливість розвитку внутрішньої мотивації, емоційної саморегуляції та навичок конструктивної комунікації як чинників психологічного добробуту та соціальної адаптації здобувачів освіти.