ДИНАМІКА ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ РЕФЛЕКСІЇ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Анотація

Стаття присвячена одній з ключових проблем сучасної педагогічної психології – дослідженню генезису рефлексії у учнів початкової школи. Актуальність теми визначається стратегічним зсувом в освітній парадигмі, закріпленим у концепції Нової української школи (НУШ). Перехід від моделі, заснованої на знаннях, до моделі, заснованої на компетентностях, висуває на перший план формування ключової компетентності «навчитися вчитися», психологічним ядром якої є не просто знання, а розвинені метакогнітивні навички та рефлексивні здібності. Без здатності учня до самоаналізу, самоконтролю та самокорекції неможливо стати суб'єктом освітньої діяльності. Дослідження має на меті подолати суперечність між заявленою метою НУШ та недостатнім розвитком психологічних і педагогічних умов для формування рефлексії на практиці. Дослідження базується на синтезі провідних американських, європейських та українських психологічних концепцій. Теоретичну основу складають: Американська школа: праці Дж. Дьюї (концепція рефлексивного мислення), Дж. Флавелла (теорія метакогніції) та С. Хартера (теорія мотивації та самооцінки). Європейська школа: когнітивний конструктивізм Ж. Піаже (роль децентралізації в розвитку рефлексії) та концепція діалогічного навчання Р. Александра. Українська психологічна школа: ідеї Г.С. Костюка про єдність мислення та самосвідомості, а також генетико-психологічна теорія особистості С.Д. Максименка, яка розглядає рефлексію як ключовий механізм саморегуляції та особистісного розвитку.

Метою статті є теоретичний аналіз підходів до проблеми та емпіричне дослідження вікової динаміки розвитку рефлексії (у 2 та 4 класах), а також виявлення її провідних психологічних чинників. Для досягнення цієї мети було проведено емпіричне дослідження на вибірці 80 учнів (N=80). Було використано комплекс валідних діагностичних інструментів: адаптовану версію «Опитувальника метакогнітивної обізнаності для дітей» (Jr. MAI), «Шкалу внутрішньої та зовнішньої орієнтації» (С. Хартер), техніку «Сходи» (діагностика самооцінки) та таблицю спостереження за уроком (за принципами Р. Александра).

Емпіричний аналіз виявив чітку позитивну тенденцію у розвитку рефлексії. Було встановлено якісний перехід від зовнішньо ситуативної, орієнтованої на вчителя рефлексії у 2-му класі до формування елементів внутрішньої метакогнітивної (моніторинг процесу дії) та особистої (аналіз власних станів та причин труднощів) рефлексії у 4-му класі. За допомогою кореляційного аналізу (r-Пірсона) було визначено провідні психологічні чинники, що визначають процес розвитку рефлексії у молодших школярів.

Зроблено висновок, що розвиток рефлексії в молодшому шкільному віці є систематичним процесом, який не відбувається автоматично, а визначається тріадою чинників: мотиваційними (наявність інтересу), особистісними (адекватна самооцінка) та педагогічними (діалогічне середовище). Результати дослідження обґрунтовують необхідність впровадження в практику НУШ цільових програм, спрямованих не тільки на розвиток когнітивних навичок, а й на формування адекватної «я-концепції» та когнітивного інтересу учнів.