ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ДОВІРИ В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Анотація

У статті здійснено теоретико-емпіричне дослідження психологічних детермінант міжособистісної довіри в осіб юнацького віку. Актуальність дослідження зумовлена складністю та неоднозначністю процесів соціалізації молоді в сучасному суспільстві, яке характеризується швидкими темпами змін, інформаційним перевантаженням, високим рівнем невизначеності й психологічного тиску. В умовах таких викликів особливої ваги набуває вивчення індивідуальних стратегій подолання стресу, зокрема у віковому періоді юнацтва, коли формуються базові риси характеру, закладаються засади майбутніх міжособистісних відносин, розвиваються механізми саморегуляції й самопідтримки. Метою статті є виявлення психологічних детермінант міжособистісної довіри в осіб юнацького віку. У теоретичній частині роботи проаналізовано сучасні підходи до визначення поняття «копінг поведінка», класифікації копінг-стратегій (проблемно-орієнтовані, емоційно-орієнтовані, дезадаптивні тощо), а також розкрито сутність міжособистісної довіри як психологічного конструкта, що впливає на характер соціальної взаємодії, емоційний комфорт та особистісну стабільність. Емпіричне дослідження дозволило констатувати, що особи з високим рівнем міжособистісної довіри частіше використовують адаптивні стратегії подолання: конструктивне мислення, пошук підтримки, планування дій, позитивну переоцінку ситуацій. Натомість юнаки з низьким рівнем міжособистісної довіри схильні до уникнення проблем, емоційної ізоляції, самозвинувачення та пасивного прийняття. Отримані результати дозволяють стверджувати, що міжособистісна довіра є важливим предиктором ефективної адаптації до стресових впливів та відіграє ключову роль у формуванні конструктивної копінг поведінки. Наявність стабільних, емоційно підтримувальних міжособистісних зв’язків підвищує внутрішні ресурси особистості, сприяє розвитку впевненості в собі та формуванню позитивної Я-концепції. Водночас дефіцит довіри, емоційна закритість та схильність до соціальної відстороненості значно ускладнюють процеси саморегуляції, знижують психологічну стійкість та можуть призводити до розвитку тривожних або депресивних станів.

Психологічними детермінантами міжособистісної довіри в осіб юнацького віку визначено поєднання індивідуальних особливостей суб’єктивного контроля, мотивації афіліації, а також домінуючих стратегій копінг-поведінки. Згідно з результатами дослідження, розвитку міжособистісної довіри сприяє наявність конструктивних копінг-стратегій, таких як позитивна переоцінка, планування вирішення проблем, пошук соціальної підтримки. Особи з високим рівнем міжособистісної довіри демонструють вищу здатність до емоційної саморегуляції, відкритість у комунікації, більшу впевненість у собі та оточенні. Водночас у молоді з низьким рівнем довіри спостерігається переважання неадаптивних копінг-стратегій, що свідчить про потребу у психологічній підтримці.