Теоретичний аналіз проблеми розвитку резильєнтності особистості

Анотація

Воєнні дій на території України нищівним чином впливають на все населення держави. Щоденні обстріли, участь у військових діях, втрата близьких та рідних, переживання тривалих стресових ситуацій впливає на всі сфери життєдільності населення і, зокрема, на його психологічне та психічне здоров’я. Важливим завданням сучасної психологічної науки є дослідження шляхів вироблення конструктивних шляхів подолання стресових ситуацій та розвитку особистісної стійкості та протидії складним життєвим обставинам.
В останні роки активно розвивається вивчення проблеми резильєнтності як здатності чинити опір життєвим труднощам. Вивчення зазначеної проблеми допомагає вирішити числення завдання практичної психології, так як розвиток стійкості та можливості чинити опір до виникаючих стресових ситуацій необхідна складова особистості у військовий час.
У статті представлене теоретичне узагальнення наукових підходів до вивчення поняття резильєнтності. Розкрито основні напрямки у вивченні резильєнтності зарубіжних та вітчизняних авторів. Проаналізовані різні фактори та чинники, що впливають на розвиток резильєнтності як процесу опору стресам. Представлена історична динаміка розуміння і вивчення поняття резильєнтності та дослідження розвитку резильєнтності особистості.
За результатами теоретичного аналізу, ми можемо виокремити такі наукові узагальнення поняття резильєнтності: вона має динамічний характер та біологічне підгрунтя, є важливою передумовою для успішної адаптації та розвитку особистості, може розглядатись в соціальному, біологічному або психологічному аспектах, її розвиток залежить не від умов життя людини, а від сприймання нею життєвих труднощів, під час виникнення складних умов життя, а також в процесі переживання життєвих труднощів людина здатна до постравматичного зростання та резильєнтності.
У вивченні поняття резильєнтності виокремлюється чотирии етапи:
1. Ідентифікація ознак що побудована на лонгітюдних дослідженнях захисних функцій дітей.
2. Ідентифікація процесу. Під час зазначеного етапу змінюється фокус дослідження з захисних факторів до розгляду процесів стійкості людини.
3. Третій етап будується на основі першого та другого, у ньому активно розглядається, стійкість як механізм, який призводить до позитивної адаптації людини у несприятливих умовах.
4. До виникнення четвертого етапу призвів розвиток технологій, що дозволяли вивчати резильєнтність більш якісно за допомогою психодіагностичного інструментарію. Встановлено, що резильєнтність – це індивідуальна здатність до протидії та пошуку конструктивних методів подолання стресових ситуацій, це важлива передумова психічної адаптації і розвитку особистості. Резильєнтність залежить від впливу зовнішніх (соціальних) факторів і індивідуально-психологічних внутрішньо особистісних чинників.