ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧО-ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

Стаття розглядає роль природничо-екологічної компетентності дітей старшого дошкільного віку. Здійснений у процесі дослідження теоретичний аналіз наукової літератури дав змогу уточнити поняття: "екологічна компетентність" щодо дошкільника – як здатність дитини, на основі засвоєних знань, умінь, навичок та індивідуального досвіду, вирішувати екологічні проблеми відповідно до своїх потреб і можливостей, з якими вона зустрічається в повсякденному житті.
На основі аналізу теоретичних підходів визначено сутність формування екологічної компетентності як цілісного процесу, спрямованого на формування сукупності знань, умінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій, які допомагають людині усвідомити місце природи в її житті, обов’язок і відповідальність перед природою.
Мета статті: теоретично обґрунтувати та експериментально визначити рівні сформованості природничо-екологічної компетентності дітей старшого дошкільного віку
У процесі дослідження було з’ясовано, що формування екологічної компетентності особистості – це складний та довготривалий процес, який має свою структуру (когнітивний, ціннісний, мотиваційний, емоційно-вольовий, поведінково-діяльнісний компоненти).
Заґрунтовуючись на результатах теоретичного аналізу значного масиву науково-методичних джерел, передового педагогічного досвіду ми визначили сутність поняття «природничо-екологічна компетентність дитини старшого дошкільного віку», виокремили компоненти її внутрішньої структури, визначили критерії, показники та рівні сформованості цього особистісного феномену. У структурі означеної компетентності виокремлено когнітивний, емоційно-ціннісний та діяльнісний компоненти, що ідентифікуються за такими критеріями: когнітивним, аксіологічним, емоційним і поведінковим. Ступінь прояву показників за кожним із названих критеріїв дозволяє судити про рівень сформованості критерію природничо-екологічної компетентності, а на підставі сукупності проявів критеріїв вирізняти та описувати рівні сформованості компетентності. Визначили три рівні сформованості природничо-екологічної компетентності дітей старшого дошкільного віку: високий, середній та низький, вирізнення та характеристики яких стали можливими завдяки діагностиці знань та уявлень дітей про природу, роль людини в ній, дослідженню емоційних переживань, спостереженню за поведінкою дітей у довкіллі та їхньою ігровою діяльністю. Експериментальне дослідження було реалізовано у три етапи: після теоретичних узагальнень наукових відомостей щодо природничо-екологічної компетентності дітей старшого дошкільного віку і вибору діагностичного інструментарію для виокремлення критеріїв, показників і рівнів сформованості досліджуваного феномену було проведено констатувальний експеримент, який дозволив судити про стан сформованості природничо-екологічної компетентності дошкільників.