ПІДГОТОВКА ВИКОНАВЦІВ EARLY MUSIC В УНІВЕРСИТЕТАХ АВСТРІЇ

Анотація

Науковий та виконавський інтерес до історичного інформованого виконавства (Historically Informed Performance, НІР) спричинив появу в Україні низки колективів, що спеціалізуються на Early music, фестивалів старовинної музики, культурологічних проєктів з реконструкції музичних творів вітчизняних композиторів XVIII століття. Інтенсифікувалася українська музикознавча думка у галузі старовинної музики та назріла проблема підготовки у музичних академіях фахівців Historically Informed Performance. Тому з особливою актуальністю постає проблема вивчення досвіду підготовки фахівців у галузі НІР в європейських закладах вищої освіти та використання його надбань у практиці освіти вітчизняної. На основі аналізу змісту освітніх програм з підготовки виконавців старовинної музики у Віденському університеті музики та виконавського мистецтва та Університеті Моцартеум у статті визначено основні особливості підготовки фахівців Historically Informed Performance. В університеті Моцартеум та Віденському університеті музики реалізовують магістерські програми з історичної виконавської практики, а на рівні бакалавра вивчення НІР інтегровано у курси підготовки інструменталістів і вокалістів. Забезпечують таку підготовку Institut für Alte Musik Віденського університету та Department of Early Music Моцартеум. В університетах застосовується міждисциплінарний підхід до вивчення Early Music, який полягає у триєдності підготовки фахівця як (1) інтерпретатора старовинної музики; (2) її дослідника; (3) педагога, що володіє методикою навчання грі на автентичних інструментах та здатного передати свої знання й практичні навички автентичного виконавства. Якщо Моцартеум головний фокус робить на бароковій музиці та творах В.А. Моцарта, то Інститут старовинної музики у Віденському університеті — саме на музиці віденських майстрів XVII – XVIII ст. та імператорського двору австрійської столиці. Для вокалістів та інструменталістів існують курси, присвячені вивченню барокового акторського мистецтва та історичного танцю. На думку розробників таких курсів, знання виконавських особливостей гавоту, менуету, сарабанди та ін. старовинних танців дозволяє здобувачам краще усвідомити та реалізовувати на практиці теорію афектів, глибше усвідомити зв'язок між музикою та рухом, що є необхідним як для оперного, так і ансамблевого виконання. У результаті аналізу особливостей підготовки виконавців Early Music в університетах можна зробити низку висновків про ефективність міждисциплінарного підходу; про необхідність залучення історико-регіонального контексту; про логічність інтеграції освітніх компонент зі старовинної музики у підготовку бакалаврів та створенні окремих магістерських програм з Early Music; про важливість практико орієнтованого підходу у підготовці музикантів-виконавців.