wwww
№ 1 (2023)
Мистецтво в соціокультурному континуумі

Борис Буєвський: творчий портрет на тлі музичних процесів другої половини XX століття

Олена Верещагіна-Білявська
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, Україна
Біографія
Алла Степова
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, Україна
Біографія

Опубліковано 30-10-2023

Ключові слова

  • Борис Буєвський, група «Київські авангардисти», постмодернізм, полістилістика, симфонія

Як цитувати

Борис Буєвський: творчий портрет на тлі музичних процесів другої половини XX століття. (2023). Мистецтво в культурі сучасності: теорія та практика навчання, 1, 45-51. https://doi.org/10.31652/3041-1009-2023(1)-06

Анотація

Статтю присвячено висвітленню особливостей періоду станов­лення музичного авангарду на теренах України у 60-80 роках ХХ століття. Цей період став часом утиску, нерозуміння, заборон та ре­пресій усього українського мистецтва від радянської влади, та, з ін­шого боку, в обхід установленим правилам та цензурі, роками смі­ливих композитор­ських пошуків та формування нового музичного мислення, орієнтова­ного на музичну культуру Західної Європи. Означений період став но­вою історичною віхою в розвитку україн­ської музики, що ознаменува­лась появою імен композиторів іншої формації та світогляду. Насампе­ред, це безпосередньо стосується групи композиторів «Київські аванга­рдисти», які сформували нові традиції та поклали основу для подаль­шого розвитку українського музичного мистецтва.

Зазначено, що серед знаних творців того часу значиме місце нале­жало композитору-нонконформісту Борису Миколайовичу Буєвсь­кому. Пра­гнення митця зберегти свою індивідуальність наперекір тоталітарним, ідеологічним догмам влади, проявити національну суть та свідомість відбились у його творчості, якій притаманні смі­ливість ідей, актуаль­ність тем та бунтарське звучання. Прослідко­вується її приналежність як до новаторських музичних знахідок і на­прямів того часу, так і до спадщини з минулого музичної культури, її попередніх надбань, що знайшли своє втілення в техніці полісти­лістики, яка стала визначаль­ною у творчості композитора.

У статті охарактеризовано жанрову палітру, особливості музичної мови та форм його творів. Проведено аналіз музики раннього пері­оду творчості Б. Буєвського, який представлений насамперед у тво­рах во­кального жанру, а саме естрадних піснях. На прикладі бале­тів «Пісня синього моря», «Устим Кармелюк», музики до мультиплі­каційних філь­мів та симфонічної творчості прослідковано еволюцію композиторсь­кої техніки та свідомості митця, що рухалася в напря­мку поглиблення тематики, сміливого звучання та стилістичних по­єднань.

Завантаження

Дані завантажень поки не доступні.

Посилання

  1. Верещагіна-Білявська О., Холодкова Л. Історія української музики ХХ століття. Київ: Освіта України», 2008. 352 с.
  2. Зінькевич О. Бунтівна муза Бориса Буєвського. Літературно-мистецький журнал «Світо-вид» ІV (9). Київ – Нью-йорк, 1992. С. 67-75.
  3. Зінькевич О. Інтегральні зв’язки в українському симфонізмі. Синтез мистецтв у сучасних соціокультурних процесах / Редкол. А. Чебикін, М. Яковлєв, В. Бітаєв та інш.: НАМУ Міжнародної наукової конференції. Київ. 2020. С. 20-24.
  4. Коробецька С. Жанрово-стильовий синтез як ознака сучасної вітчизняної музики. Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. НДУ ім. М. Гоголя. 2018. С. 60-61.
  5. Сопівник М. Борис Буєвський. Золотий фонд української естради. http://www.uaestrada.org/kompozitori/bujevskyj-borys/
  6. Чекан Ю. Усвідомити українську музику як цілісність. https://theclaquers.com/posts/3692
  7. Чекан Ю. Презентація антології камерної музики «Київський авангард». https://www.facebook.com/watch/live/?ref=watch_permalink&v=711683349451046
  8. Шерех (Шевельов), Юрій. Думки проти течії: публіцистика / Ю. Шерех (Шевельов). – [Б. м.]: Україна, 1949. 100 с.