МОТИВИ CAMOTHOCTI B ПОЕЗІЇ ВОЛОДИМИРА ЗАБАШТАНСЬКОГО

Анотація

У статті окреслено самотність як художню домінанту життєтворчості Володимира Забаштанського. З'ясовано її життєву основу, зокрема закцентовано на трагічному епізоді, коли у віці вісімнадцяти років ще юним хлопцем він утратив руки й позбувся зору. Унаслідок чого не міг повноцінно осягати світ, і творчість стала можливістю з ним комунікувати. У період юнацького максималізму та соцреалістичного дискурсу в поезії митця слова простежувалося повне її заперечення. Відзначено, що у зрілій творчості мотиви самотності набувають більш чіткого висвітлення і постають, як екзистенційно-творча данність, факт, константа. Означено, що самотність у поезії В. Забаштанського має здатність поглиблюватись, набувати рис ключового мотиву, а отже, граничною ситуацією художньо перетвореного буття, яку ліричному героєві заскладно подолати, позаяк духовні та вольові чинники не завше здатні проявляти себе уповні. Вона проявляється не тільки у зовнішньому факторі обмеження людських можливостей у мінімальному просторі геометричної форми, а й у статиці внутрішньої свободи, яка є винятковою цінністю людської автентичності. Ліричний герой переживає відповідний стан, і тому намагається за допомогою спогадів вийти за її межі, зануритися у спогади, повні яскравих візій дитинства та юності, коли життя вирувало, наповнювалося різними фарбами й тонами. Отже, звернено увагу на трансцендентування, яке відбувається у внутрішньому світі незрячої людини, і його можна означити як буття-за-межами-світу, спробою втечі з буття-у-світі (самота), що обтяжує, руйнує, є негацією буденності, оскільки тут особливо відчутними стають немічність, ізольованість, непотрібність. Утеча у спогади, намагання сконцентруватися на допомозі ближньому, активна громадянська позиція дають можливість ліричному героєві піднятися над своєю самотою, хай хоч на певний період, але перемогти її.