Освітньо-виховна діяльність у спеціалізованих дитячих художніх закладах Поділля другої половини XX століття

Анотація

У статті висвітлено освітньо-виховну діяльність у спеціалізованих ди­тячих художніх закладах Поділля другої половини ХХ століття. Вирі­шення складних завдань інтеграції художньої освіти в європей­ський освітній простір неможливе без ретельного вивчення влас­ного істори­чного минулого, ознайомлення зі спадщиною педагогів-художників, які стояли біля витоків художньої освіти Поділля. Про­блема освітньо-виховної діяльності в спеціалізованих дитячих ху­дожніх закладах на Поділлі досить актуальна. У сучасному суспіль­стві серед освітніх за­кладів, які виконують освітньо-виховну функ­цію мистецького спряму­вання на високому рівні, мало хто може конкурувати з роботою дитя­чих художніх шкіл. Художня освіта на Поділлі має історичні традиції й є важливою для вивчення. Аналіз архівних джерел і періодичних ви­дань досліджуваного періоду до­зволяє констатувати, що лише з другої половини XX ст. на Поділлі з’являються перші дитячі художні школи, зокрема Бучацька, Вінни­цька, Кам’янець-Подільська, Хмельницька та Тернопільська. Дослі­дження історії практичної підготовки в художніх закладах освіти Поділля показали, що рисунок, живопис, композиція, скульптура, іс­торія мистецтв були ключовими й вивчалися в усіх шко­лах, а це означає, що, незалежно від населеного пункту та викладаць­кого складу, професійна підготовка проводилася на високому рівні, і всі школи випускали висококваліфікованих вихованців і майбутніх ми­т­ців. Доведено, що основні програмні завдання, що ставили педагоги ху­до­жніх шкіл, включали навчання основам образотворчого мистец­тва, ро­звиток духовних якостей та розуміння прекрасного. Утілення цих за­вдань відбувалося через традиційні та новаторські форми й методи на­вчання. Заняття з предметів «малюнок», «живопис», «композиція» та «скульптура» були заняттями мистецького по­шуку, адже учні набу­вали не тільки професійних навиків, а, насам­перед, навчалися нестан­дартно мислити та фантазувати. Не менш важливим завданням для пе­дагогів художніх шкіл був розвиток уяви, творчого мислення, зорової пам’яті вихованців, використову­ючи різноманіття художніх матеріалів і технік.

З'ясовано, що в основу навчання в школах було покладено систему по­слідовного розвитку художньої освіти, а саме, закладено фунда­мент для спадкоємної передачі майбутнім поколінням традицій ре­алістич­ного зображення світу, здійснення допрофесійної підгото­вки. Визначено, що саме в розглядуваний період сформувався головний принцип освітнього процесу – єдність навчання та творчості. Перспективою подальших до­сліджень вважаємо аналіз ста­нов­лення й розвитку профе­сійної художньої освіти на По­діллі.