Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Метою статті є аналіз впливу «жіночого фактору» в родині генерального судді Василя Леонтійовича Кочубея (бл. 1640–1708 рр.), простежити роль жінок у підтримці соціально-політичної активності цієї родини в елітному середовищі Гетьманщини. Авторка на основі історичних джерел, повідомлень сучасників та історичних розвідок змальовує портрет його дружини Любові Кочубей (?–1722 рр.) та доньок. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) і спеціально-історичних методів (історико-структурний, історико-антропологічний, історико-порівняльний, просoпографічний) із принципами історизму, об’єктивності. Застосування цих методів дало змогу провести системний аналіз джерел, які у своєму взаємозв’язку допомогли охарактеризувати діяльність «жіночої» складової родини Кочубеїв, проаналізувати зв’язки між членами роду та їх оточенням. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше здійснено комплексний аналіз становища жінок з родини В. Л. Кочубея, їх роль у суспільно-політичній та економічній сферах. З нових позицій простежено історію набуття та повернення земельних володінь Кочубеїв упродовж другої половини XVII–XVIII ст. Висновки. Дослідження та відтворення біографістики козацько-старшинської родини Кочубеїв показало, що її представники входили до елітного прошарку суспільства Гетьманщини. Вдале налагодження шлюбних контактів призвело до збагачення родини, становлення її майнового потенціалу, забезпечило політичну та економічну підтримку. Члени роду поріднилися з Жученками, Скоропадськими, Обідовськими, Мазепами, Чуйкевичами, Апостолами, Сулимами, Забілами, через зв’язки з якими вирішувались життєво важливі питання. Протягом слідства, розпочатого після подання доносу В. Кочубеєм на гетьмана І. Мазепу, його дружина Л. Кочубей утримувала родину, користуючись родинними зв’язками, відстоювала свої права та інтереси. Простежено, що саме «жіночий фактор» відіграв основну роль у поверненні земельних володінь, які відібрали за наказом російського царя Петра І.
Посилання
Бантыш-Каменский, Д. Н. (1830). От избрания Мазепы до уничтожения Гетманства. История Малой России (в 3 ч. Ч. 3, 264 с.). Москва: Типография С. Селивановскаго.
Будзар, М. М. (2016). Місце жінки в сімейній історії українського панства: чотири Катерини родини Ґалаґанів. Київські історичні студії, (1 (2), С. 115–177.
Буряк, Л. І. (2003). Повсякденне життя козацької еліти Лівобережної України XVIII ст. крізь призму матеріального світу. Соціум. Альманах соціальної історії, 2, С. 197–206.
Гаврилишина, Н. А. (2014). Рід Кочубеїв в історії Лівобережної Гетьманщини (середина XVII– кінець XVIII ст.): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 – Історія України). Київ, 254 с.
Гуржій, О. І. (2002). «Іван носить плахту, а Настя – булаву» Суспільно-політичний портрет елітної жінки першої третини XVIII ст. Соціум. Альманах соціальної історії. 1, С. 219–230.
ДАПО – Державний архів Полтавської області.
Дзюба, О. М. (2012). Приватне життя козацької старшини XVIII ст. (на матеріалах епістолярної спадщини). Київ: Інститут історії України НАНУ, 347 с.
Журавльов, Д. В. (2007). Мазепа: людина, політик, легенда. Харків: Фоліо, 384 с.
ІР НБУВ – Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
Кочубей, А. В. (1890). Семейная хроника. Записки Аркадия Васильевича Кочубея. 1790–1873. Санкт-Петербург: Типография Пантелеевых, 314 с.
Кривошея, В. В. (2010). Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. Київ: «Стилос», 792 с.
Кривоший, О. П. (2005). Жінка в суспільному житті за козацької доби. Ред. В. Борисенко, Українки в історії (сс. 33–42). Київ: Либідь.
Лазаревский, А. М. (1876). Очерки малороссийских фамилий. Материалы для истории общества в XVII–XVIII вв. Москва: Тип. Грачева и К., 96 с.
Лазаревский, А. М. (1891). Полтавщина в XVIII веке. Киевская старина, 34, С. 357–374.
Левицкий, О. И. (1909). Черты семейного быта в Юго-Западной Руси в XVI–XVII вв. Киев, 120 с.
Маркевич, Н. А. (1842). История Малороссии (в 5 т., Т. 4). Москва: Типография Августа Семена, 483 с.
Милорадович, Г. А. (1888). Родословная дворян и князей Кочубеев. Киевская старина, 8, С. 46–49.
Милорадович, Г. А. (1901). Родословная книга Черниговского дворянства (в 2 т., Т. 2). Санкт-Петербург: Санкт-Петербурская губернская типография, 316 с.
Модзалевский, В. Л. (1910). Малоросийский родословник (в 4 т., Т. 2). Киев: Типография Товариства Г. Л. Фронцкевича, 720 с.
Павленко, С. О. (2009). Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники (2-е вид.). Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 602 с.
Петренко, І. М. (2010). Шлюбно-сімейні відносини в контексті православної повсякденної культури Росії (XVIII ст.). Краєзнавство, 3, С. 97–103.
РГАДА – Российский государственный архив древних актов.
Скрипченко, Н. А. (2013). Клан Кочубеїв (друга половина XVII – кінець XVIII ст.): формування та діяльність. Гілея: науковий вісник, 71, С. 36–40.
Таирова-Яковлева, Т. Г. (2007). Мотря Кочубей и ее роман с гетманом Иваном Мазепой. Studia Slavica et Balcanica Petropolitana, 1/2, С. 99–104.
Таирова-Яковлева, Т. Г. (2010). Новые данные из биографистики времен Гетманщины в архивах Санкт-Петербурга. Україна крізь віки: Збірник наукових праць на пошану академіка НАН України професора Валерія Смолія, С. 1017–1020.
Таїрова-Яковлева, Т. Г. (2008). До питання про повсякденне життя представниць козацько-старшинських родин початку XVIII ст. Український історичний журнал, 3, С. 202–209.
Томазов, В. В. (2006). Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII – початок ХХІ ст.). Київ: Стилос, 284 с.
Шумило, С. В. (2016). Нове джерело до біографії І. Мазепи та історії зв’язків української козацької старшини з центром православного чернецтва на Афоні. Сiверянський лiтопис, 6, С. 73–84.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2021 Наукові записки Віницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія