Том 1 № 5 (2025)
Статті

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ НІКОЛАУСА ГАРНОНКУРТА ТА CONCENTUS MUSICUS VIENNA У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ РУХУ ІСТОРИЧНО ОРІЄНТОВАНОГО ВИКОНАВСТВА

Олена Верещагіна-Білявська
Біографія
Олена Потоцька
Біографія
Ярослав Хачинський
Біографія

Опубліковано 15-05-2025

Ключові слова

  • Ніколаус Харнонкурт, Concentus Musicus Vienna, історично орієнтоване виконавство, автентичне виконавство, старовинні інструменти, бароко

Як цитувати

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ НІКОЛАУСА ГАРНОНКУРТА ТА CONCENTUS MUSICUS VIENNA У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ РУХУ ІСТОРИЧНО ОРІЄНТОВАНОГО ВИКОНАВСТВА. (2025). Мистецтво в культурі сучасності: теорія та практика навчання, 1(5), 44-55. https://doi.org/10.31652/3041-1017-2025(5-1)-05

Анотація

Після Другої світової війни Відень став одним з центрів руху історично орієнтованого виконавства. Австрійські музиканти, натхненні  творчою діяльністю німецьких митців першої половини ХХ ст., продемонстрували власне бачення автентичного виконавства старовинної музики. Одним з найвідоміших інтерпретаторів барокової музики другої половини ХХ – початку ХХІ століття став Ніколаус  Харнонкурт, який заснував Concentus Musicus Vienna. На початку 1950-х років колектив знаходився на стадії формування власного підходу до старовинної музики та упорядкування концертного репертуару. Своє власне бачення виконання барокової музики Н. Гарнонкурт формував на основі дослідження самої давньої музики, вивчення традиції виконавства того часу, старовинних інструментів. Concentus Musicus Vienna, як колектив однодумців, став вмістилищем втілення усіх інтерпретаційних ідей Н. Гарнонкурта.

У статті проаналізовано культурні впливи на становлення концепції історично орієнтованого виконавства Н. Гарнонкурта, зокрема діяльність Ф. Йоде, В. Гензеля, Р. Гейдена, Г. Леонгардта. Визначено роль Й. Мартіна на формування світогляду та  виконавського стилю Н. Гарнонкурта та Concentus Musicus Vienna.

Охарактеризовано принципи добору музикантів у Concentus Musicus Vienna, особливості формування репертуару, специфіку інтерпретації старовинної музики, дослідницьку діяльність Н. Гарнонкурта. Музикант вважав музику принципом мовлення, що безпосередньо знайшло своє відображення в його інтерпретаціях.

У результаті виявлення особливостей творчої діяльності Concentus Musicus Vienna  під керівництвом Н. Гарнонкурта у перше двадцятиріччя  його існування було констатовано, що колектив здійснив революційні інновації у звучанні та музичному стилі, який повністю походить від самої старої музики та відповідних інструментів. Однією з великих заслуг Concentus Musicus Vienna стало відродження музики забутих австрійських митців, зокрема Йогана Генріха Шмельцера, Йогана Йозефа Фукса, Генріха Ігнаца фон Бібера та ін. Теоретичне обґрунтування принципів і підходів до виконання старовинної музики  дозволило створити переконливі її інтерпретації. Принциповою позицією Н. Гарнонкурта в інтерпретації старовинної музики стало бачення музичного твору в контексті особливостей усіх видів мистецтва часу його створення.

Одним із здобутків Concentus Musicus Vienna  під керівництвом Н. Гарнонкурта стало формування нового типу виконавця, який постає дослідником, філософом, мистецтвознавцем і музикантом-віртуозом.   Орієнтація на людину, яка, завдяки своїм знанням, професійним навичкам і безумовному бажанню, знайшла нове представлення старовинної музики та сформувала ансамбль, який наслідував його в усіх відношеннях, є величезною відмінністю Concentus Musicus Vienna від інших колективів. Спосіб виконання старої музики у Concentus був безпрецедентним і принципово новим.

Завантаження

Дані завантажень поки не доступні.

Посилання

  1. Артюхова, Л. (2022). Реконструкція технологічних моделей автентичного типу виконання вокальних творів доби Бароко. Актуальнi питання гуманiтарних наук. Вип 56. Том 1. С. 32-39.
  2. Гарнонкурт, Н. (2002). Музика як мова звуків. Шлях до нового розуміння музики / [пер. Г. Куркова]. Суми: Собор. 184 с.
  3. Глазунов, О., Устименко-Косоріч, О. (2024). Італійське скрипкове мистецтво барокової доби: питання стилю та інтерпретації (на прикладі творчості Ф. Джемініані та П. Локателлі). Музикознавча думка Дніпропетровщини. Вип. 26. С.471-485.
  4. Коденко, І. (2021) Історичне виконавство як тенденція музичного мистецтва останньої третини ХХ – початку ХХІ століття: дис. …канд. мист. Харків. 2021. 24 с.
  5. Коденко, І. І.(2019). Концепції відтворення старовинної музики у творчості Ванди Ландовської. Аспекти історичного музикознавства. Вип. ХVII. Харків: Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. С. 261-279.
  6. Охманюк, В. (2020) Особливості інтерпретації барокової музики у баянному виконавстві. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. № 3. С. 208-213.
  7. Потоцька, О. В. (2012) Стильова типологія фортепіанно-виконавської інтерпретації: автореф.. ... канд. мист. Одеса. 19 с.
  8. Потоцька, О. (2024). Становлення принципів історично орієнтованого виконавства в європейській музичній практиці початку ХХ століття (на прикладі діяльності Vereinigung für alte Musik). Музикознавча думка Дніпропетровщини. Вип. ХХVІІ. С. 167 – 181.
  9. Табуліна, О. Б. (2021). Голосове вібрато в інтерпретації вокальної музики доби бароко. Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць. Вип. 40. С. 178–183.
  10. Томницький, К. (2021). Автентичний підхід у викладанні виконання музики бароко. ΛΌГOΣ: зб. наук. нраць. Boston, USA. С. 113-116.
  11. Яропуд, Н. (2023). Виконавська стилістика бароко у подвійних концертах Антоніо Вівальді в умовах сучасного віолончельного виконавства. Актуальнi питання гуманiтарних наук. Вип. 67. Том 2. С. 188-195.
  12. Grassl, М. (2009) . Gleichklänge. Nikolaus Harnoncourt, der Concentus Musicus und der Wiener Kontext der Nachkriegszeit. Ereignis Klangrede. Nikolaus Harnoncourt als Dirigent und Musikdenker. Freiburg. S. 59–80.
  13. Hrinchenko Т., Yakymchuk О.,Vereshchagina-Bilyavska О., Burska О., Liva N. (2020) Hermeneutic Analysis as a Basis of Forming a Musician’s Artistic Experience. Vol. 36. Edición Especial Nro. 27. Maracaibo – Venezuela. Р.538-557
  14. Gutknecht, D. (2003). Musik als Bild: allegorische Verbildlichungen im 17. Jahrhundert. Rombach: Freiburg im Breisgau.
  15. Gutknecht, D. (2015). Die Wiederkehr des Vergangenen. II: Entwicklung ab dem Zweiten Weltkrieg. Schott Music GmbH & Co. KG.
  16. Mertin, J.(1997). Musica practica. Ausgewählte Schriften zur Musik (1935–1991). Wien.
  17. Mertl, M. (2004). Nikolaus Harnoncourt. Vom Denken des Herzens. Salzburg.
  18. Mayer-Hirzberger, A. (2009). Mit unseren Gamben tun wir feste mit. Alte Musik‹als neues Repertoire in der österreichischen Jugendmusikbewegung zur Zeit der Ersten Republik. Alte Musik in Österreich. Wien. S. 171–186.
  19. Rainer, I. (2009). Josef Mertin (1904–1998) und die historische Musikpraxis. Anmerkungen zu einer Theorie der Aufführung. Alte Musik in Österreich. Wien. S. 277–294.
  20. Vereshchahina-Biliavska, O. Y., Cherkashyna, O. V., Moskvichova, Y. O., Yakymchuk, O. M., & Lys, O. V. (2021). Anthropological view on the history of musical art. Linguistics and Culture Review, 5(S2), 2021. Р. 108-120.