МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ У СФЕРІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз механізмів публічно-правового адміністрування освітньої безбар’єрності у сфері дошкільної освіти в умовах трансформації державної освітньої політики та імплементації міжнародних стандартів забезпечення прав людини. Обґрунтовано, що забезпечення доступності дошкільної освіти є складовою реалізації фундаментального права на освіту та одним із ключових напрямів державної політики у сфері інклюзії, що потребує системного нормативно-правового, інституційного та фінансового забезпечення. Проаналізовано національне законодавство України у сфері освіти, соціального захисту осіб з інвалідністю та створення безбар’єрного простору, а також міжнародні та європейські документи, що визначають стандарти доступності ранньої та дошкільної освіти, зокрема підходи систем Early Childhood Education and Care (ECEC) та практики розвитку інклюзивної дошкільної освіти у країнах Європейського Союзу. Встановлено, що сучасна модель публічно-правового адміністрування освітньої безбар’єрності характеризується багаторівневою регуляторною структурою, однак її практична реалізація у сфері дошкільної освіти залишається недостатньо ефективною через обмеженість ресурсів, нерівномірність фінансування та недостатню координацію між суб’єктами публічного управління. На основі результатів емпіричного дослідження, проведеного серед закладів дошкільної освіти України, виявлено системні проблеми ресурсного забезпечення інклюзивного освітнього середовища, що проявляються у нестачі спеціальних навчальних матеріалів, недостатній фізичній доступності будівель, дефіциті асистентів вихователя, психологічної підтримки та допоміжних засобів для дітей з особливими освітніми потребами. Доведено, що наявний розрив між нормативно закріпленими гарантіями права на освіту та фактичними можливостями їх реалізації свідчить про існування структурної невідповідності між функціями та ресурсами у системі публічного адміністрування. Обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів публічно-правового адміністрування освітньої безбар’єрності шляхом законодавчого визначення мінімальних стандартів ресурсного забезпечення інклюзивного освітнього середовища, запровадження цільового фінансування заходів безбар’єрності, посилення інституційного контролю та інтеграції оцінювання доступності до процедур державного нагляду за діяльністю закладів освіти. Зроблено висновок, що подальший розвиток системи дошкільної освіти має здійснюватися на засадах універсальної доступності, міжвідомчої координації та узгодження національного законодавства з європейськими стандартами якості та інклюзивності освіти.