Особливості повсякдення працівників Вінницького інструментального заводу крізь призму періодичних видань кінця 1940-х – початку 1980-х рр.

Анотація

Метою статті є дослідження основних аспектів та особливостей повсякдення працівників Вінницького інструментального заводу, розкриття усталених пріоритетів, цінностей та переконань, властивих «радянському способу життя» на підставі аналізу радянських періодичних видань. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові принципи системності, історизму та наукової об’єктивності. Застосованофеноменологічний підхід, який дозволив говорити про матеріальні блага у зв’язку зісприйняттям, переживанням та поведінковими стратегіями людини. Дослідження спирається на використання спеціально-історичних методів, таких як проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, історико-системний, історико-психологічний та описовий. Наукова новизна роботи полягає у тому, що авторами вперше проаналізовано специфіку повсякденного життя радянських людей означеного періоду на прикладі конкретного підприємства та із застосуванням періодичної преси у якості джерела. Висновки. Радянська преса в цілому подає необхідну інформацію для дослідження повсякдення радянських людей кінця 1940-х – початку 1980-х рр. Вона містить достатньо матеріалів про безсумнівні позитивні зрушення у повсякденному житті пересічних радянських громадян. На прикладі публікацій про Вінницький інструментальний завод у регіональній та центральній пресі прослідковуються такі основні тенденції, як поступове вирішення житлової проблеми,
забезпечення робітників продуктами харчування, покращення умов праці та відпочинку, організація та проведення їх дозвілля. Однак рівень повноти і об’єктивності вміщеної на сторінках радянських періодичних видань інформації не завжди відповідає реальній картині життя в СРСР. Преса, яка брала активну участь у формуванні громадської думки та слугувала для влади одним із способів маніпуляції суспільною свідомістю, використовувала методи замовчування і викривлення правдивих відомостей, особливо у тих випадках, коли вони йшли врозріз із лозунгами про панування у буденному житті соціалістичних ідеалів, добробуту і світлого майбутнього. Діяльність радянських ЗМІ відбувалася у відповідності з програмними установками правлячої партії. Зі шпальт газет пропагувалося виховання «радянської людини», для якої суспільне неодмінно має домінувати над індивідуальним, яка переконана у перевагах соціалістичного способу життя, яка має почуття гордості за своє рідне підприємство та за свою Батьківщину. Тимчасові труднощі соціально-побутової сфери або негативні явища пояснювалися спочатку тяжкими наслідками війни, а потім пережитками капіталізму. Декларувалася опіка влади та захищеність усіх громадян, а гарантія роботи, певного мінімуму освіти, охорони здоров’я, необхідних життєвих благ давали примарну впевненість у майбутньому. Засобами масової інформації по суті відбувалося грубе втручання в особистий простір людини, нав’язування тієї реальності, яка ретельно була сформована ідеологічною пропагандою, конструювання моральнихпереконань, притаманних «будівникам комунізму».