Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Метою статті є висвітлення основних причин виникнення «українського зміновіхівства», взаємини різних груп української еміграції з представниками радянської влади в першій половині 1920-х років. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні принципів історизму, системності, об’єктивності та неупередженості із загальнонауковими(індукції та дедукції, аналізу і синтезу) та спеціально-історичними (історико-типологічним, проблемно-хронологічним, історико-порівняльним) методами дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що автором вперше в рамках окремого дослідження здійснено спробу проаналізувати «українське зміновіхівство» як громадсько-політичну течію серед української емігрантської інтелігенції, яка підтримала, проголошену радянською владою, програму національно-культурного будівництва в УСРР. Визначено фактори, які вплинули на прийняття частиною українських емігрантів рішення повернутися до України. Проаналізовано, як зміновіхівство вплинуло на диференціацію різних груп емігрантської інтелігенції у її ставленні до політичних, соціально-економічних і культурних процесів в УСРР. Висновки. Повернення в Україну «зміновіхівців» активізувало в республіці рух за розбудову національної культури. Широкі українські кола, що раніше уникали співробітництва з радянською владою, почали брати участь у роботі державних органів і громадських організацій. Відбувається активне залучення української інтелігенції до наукової праці, літератури, учительства тощо. Це дало поштовх до активізації всього культурного життя: виникають різноманітні літературні організації та групи, постають видавництва, театри, народжується нове кіномистецтво. Безперечно, «зміновіхівство» спричинило послаблення сил української еміграції, яка доступними засобами продовжувала вести боротьбу за волю українського народу. «Українські зміновіхівці» постійно перебували під наглядом радянських каральних органів і згодом стали жертвами першої хвилі сталінських масових репресій.
Посилання
Бюллетень. (1924). Бюллетень VIII Всеукраинской конференции КП(б)У (12-17 мая 1924 р.) : Стеногр. Харков: Пролетарий, 231 с.
Верстюк, В.Ф., Скальський, В.В., Файзулін, Я.М. (2011). - Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ГПУ. Документи і матеріали / Інститут історії України НАН України. Київ: Дух і літера, 616 с.
Винниченко, В. (1926). Поворот на Україну. Львів-Пшібра м: Друк. Наук. тов. ім. Т.Г. Шевченка, 34 с.
Гамрецький, І.С., Лациба,В.П., Нешик, С.С., Білоконь,В.І., Бухін,К.Д., & Васильєв, В.Ю. (2006). Реабілітовані історією. У двадцяти семи томах. Вінницька область. Кн. 1. Вінниця: ДП «ДКФ», 908 с.
ДАВіО – Державний архів Вінницької області.
Даниленко О. (2003). Роль українського громадського комітету в соціальній адаптації емігрантів. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр.- Вип. 9, С. 278-295.
Єфіменко Г.,Приймаченко Я., Юркова О. (2017). Україна радянська. Ілюзії та катастрофи «комуністичного раю»1917-1938 роки. Харків: Клуб сімейного дозвілля, 352.
Касьянов, Г. В., & Даниленко, В. М. (1991). Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-і роки). Київ: Наукова думка, 96 с.
Kemp-Welch, А. (1978). «New Economic Policy in culture» and its Enemits. Founal of Contemporary History, 3, C. 449- 465.
Лозицький В.С. (2008). Українська політична еміграція 1919-1945: документи і матеріали / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса,Центральний державний архів громадських об’єднанань України. Київ: Парламентське видавництво, 928 с.
Петлюра, С. (1979). Статті, листи, документи. Т. 2. / Українська Вільна Академія Наук у США, Бібліотека ім. Симона Петлюри в Парижі. Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 627 с.
Піскун, В. М. (2006). Політичний вибір української еміграції (20-ті роки ХХ століття): Монографія. Київ, Нью-Йорк : «МП Леся», 672 с.
Подкур, Р., Васильєв, В., Кравченко, П., & Петренко В. (2013). Настрої та поведінка населення Поділля в умовах сталінської революції «згори». 1928-1940. Збірник документів та матеріалів. Київ: Інститут історії України НАН України, 528 с.
Портнов, А.В. (2008). Наука у вигнанні: Наукова і освітня діяльність української еміграції в міжвоєнній Польщі (1919–1939). Харків: ХІФТ, 256 с.
Мазипчук, М. (2018). «Наши жовто-блакитные вехи существенно отличаются от трехцветных»: феномен «зміновіхівства» в українській політичній еміграції. https://commons.com.ua/uk/fenomen-zminovihivstva-v-ukrayinskij-politichnij-emigraciyi/
Рубльов, О.С. (2004). Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). Київ: Інститут історії України НАН України, 648 с.
Севастьянов, А. (1988). Интеллигенция, что впереди? Литературная газета, 21 сентября.
ЦДАГОУ – Центральний державний архів громадських об’єднань України.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2020 Наукові записки Віницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія