Опубліковано 30-10-2023
Ключові слова
- Борис Буєвський, група «Київські авангардисти», постмодернізм, полістилістика, симфонія
Авторське право (c) 2023 Olena Vereshchahina-Biliavska , Alla Stepova
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Як цитувати
Анотація
Статтю присвячено висвітленню особливостей періоду становлення музичного авангарду на теренах України у 60-80 роках ХХ століття. Цей період став часом утиску, нерозуміння, заборон та репресій усього українського мистецтва від радянської влади, та, з іншого боку, в обхід установленим правилам та цензурі, роками сміливих композиторських пошуків та формування нового музичного мислення, орієнтованого на музичну культуру Західної Європи. Означений період став новою історичною віхою в розвитку української музики, що ознаменувалась появою імен композиторів іншої формації та світогляду. Насамперед, це безпосередньо стосується групи композиторів «Київські авангардисти», які сформували нові традиції та поклали основу для подальшого розвитку українського музичного мистецтва.
Зазначено, що серед знаних творців того часу значиме місце належало композитору-нонконформісту Борису Миколайовичу Буєвському. Прагнення митця зберегти свою індивідуальність наперекір тоталітарним, ідеологічним догмам влади, проявити національну суть та свідомість відбились у його творчості, якій притаманні сміливість ідей, актуальність тем та бунтарське звучання. Прослідковується її приналежність як до новаторських музичних знахідок і напрямів того часу, так і до спадщини з минулого музичної культури, її попередніх надбань, що знайшли своє втілення в техніці полістилістики, яка стала визначальною у творчості композитора.
У статті охарактеризовано жанрову палітру, особливості музичної мови та форм його творів. Проведено аналіз музики раннього періоду творчості Б. Буєвського, який представлений насамперед у творах вокального жанру, а саме естрадних піснях. На прикладі балетів «Пісня синього моря», «Устим Кармелюк», музики до мультиплікаційних фільмів та симфонічної творчості прослідковано еволюцію композиторської техніки та свідомості митця, що рухалася в напрямку поглиблення тематики, сміливого звучання та стилістичних поєднань.
Завантаження
Посилання
- Верещагіна-Білявська О., Холодкова Л. Історія української музики ХХ століття. Київ: Освіта України», 2008. 352 с.
- Зінькевич О. Бунтівна муза Бориса Буєвського. Літературно-мистецький журнал «Світо-вид» ІV (9). Київ – Нью-йорк, 1992. С. 67-75.
- Зінькевич О. Інтегральні зв’язки в українському симфонізмі. Синтез мистецтв у сучасних соціокультурних процесах / Редкол. А. Чебикін, М. Яковлєв, В. Бітаєв та інш.: НАМУ Міжнародної наукової конференції. Київ. 2020. С. 20-24.
- Коробецька С. Жанрово-стильовий синтез як ознака сучасної вітчизняної музики. Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. НДУ ім. М. Гоголя. 2018. С. 60-61.
- Сопівник М. Борис Буєвський. Золотий фонд української естради. http://www.uaestrada.org/kompozitori/bujevskyj-borys/
- Чекан Ю. Усвідомити українську музику як цілісність. https://theclaquers.com/posts/3692
- Чекан Ю. Презентація антології камерної музики «Київський авангард». https://www.facebook.com/watch/live/?ref=watch_permalink&v=711683349451046
- Шерех (Шевельов), Юрій. Думки проти течії: публіцистика / Ю. Шерех (Шевельов). – [Б. м.]: Україна, 1949. 100 с.