ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА НАВИЧОК ТЕМБРОВО-ОРКЕСТРОВОГО ІНТОНУВАННЯ БАКАЛАВРІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Анотація

Стаття присвячена визначенню змісту та структури навичок темброво-оркестрового інтонування бакалаврів музичного мистецтва. У контексті сучасних вимог до музичної освіти висвітлюється ключові аспекти розвитку здобувачів освіти, що стосуються розуміння та відтворення музичного матеріалу через його темброво-оркестрову організацію. Особливий акцент зроблено на важливості формуваннях цих навичок як основи для інтерпретації музичних творів у різних виконавських і педагогічних контекстах. Вказано, що дані навички включають здатність до аналізу тембрових характеристик інструментів, уявлення про їх роль у загальній структурі музичного тексту, а також практичне використання під час виконання або роботи з музичним твором. Навички темброво-оркестрового інтонування розглядаються як здатність сприймати, аналізувати та відтворювати багату тембральну палітру, інструментальні поєднання, що є ключовим фактором для подальшої інтерпретації та творчого підходу до виконання музичного твору. Виокремлено структуру навичок темброво-оркестрового інтонування. Її складають три компоненти – пізнавально-мотиваційний, рефлексивно-чуттєвий, когнітивно-творчий. Пізнавально-мотиваційний компонент вважаємо стрижневим, так як мотивація перетинає усі утворення майбутнього педагога – потреби, цілі, ідеали, волю, переконання. Даний компонент забезпечує цілісний характер виконавсько-інструментальної підготовки бакалаврів музичного мистецтва та відображає рівень мотивів діяльності бакалаврів музичного мистецтва, ступінь сформованості інтересу до педагогічної діяльності. Другий компонент – рефлексивно-чуттєвий – поєднує усвідомлене сприйняття тембрових особливостей та емоційну чуттєвість у процесі інтерпретації музичної композиції, здатність усвідомлювати власний виконавський процес. Когнітивно-творчий компонент навичок темброво-оркестрового інтонування грунтується на творчому перетворення інтонаційних уявлень та їх репрезентація у практичній діяльності, особливостей звуковидобування та пов’язаний зі сформованістю потреби у власній інтерпретаційній діяльності у межах виконавсько-інструментальної підготовки.