Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Метою статті є аналіз соціального значення діяльності цивільних департаментів губернських головних судів – ревізійно-апеляційних установ Правобережної України. Верховна влада, заради здобуття лояльності польської шляхти й утвердження в історичному регіоні, проводила гнучку політику, головним елементом якої було збереження річпосполитівської системи цивільних відносин. Автор досліджує межі компромісів еліти й судової влади, що стали наслідком примирення місцевого населення з російським пануванням. Методологія дослідження базується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичного, історико-типологічного, історико-системного) методів з принципами історизму, системності та науковості, що дозволило зосередитися на механізмах адаптації річпосполитівської судової традиції до вимог верховної влади. Наукова новизна роботи полягає в дослідженні імперської практики пошуку консенсусу з польською шляхтою через механізми збереження річпосполитівської судової традиції. На цивільні департаменти покладалося завдання мінімізувати соціальну напругу шляхом урегулювання цивільно-правових відносин. Наведено приклади гнучкості політики верховної влади й судових установ, що на деякий час примирило еліту з втратою незалежності. Висновки. Внутрішня політика верховної влади була спрямована на порозуміння з місцевою елітою через відновлення елементів річпосполитівської судової влади і збереження аграрних відносин. Проте це лише засвідчувало імперську практику здобуття прихильності шляхти. Для контролю за судовими структурами було створено ревізійно- апеляційні губернські головні суди, цивільні департаменти яких здійснювали корекцію діяльності нижчих судів і мінімізували напругу в регіоні. Лояльність частини шляхти було досягнуто завдяки далекоглядності й гнучкості імперської політики, що проявлялася у вмінні «закривати очі» на окремі порушення в цивільно-правовій сфері. Спроби впровадити російське законодавство, яке трансформувало систему, породжували порушення, передусім, у фінансових питаннях. У відносинах поміщиків з кріпаками верховна влада зберегла status quo.
Посилання
Shevchuk, A. (2019). Supreme Courts of the Right-Bank Ukraine (1797–1831): Traditions Of The Polish And Lithuanian Commonwealth and Imperial Expertise. INTERMARUM: history, policy, culture, 6, Pp. 7–30. https://doi.org/10.35433/history.11191
Бовуа, Д. (2007). Російська влада і польська шляхта в Україні. 1793–1830 рр. Львів: Кальварія, 296 с.
Горизонтов, Л. (1999). Парадоксы имперской политики: Поляки в России и русские в Польше (ХІХ – начало ХХ в.). Москва: Издательство «Индрик», 272 с.
Гурбик, А. (2009). Люблінський трибунал. Ред. В. А. Смолій, Енциклопедія історії України (в 10 т. Т. 6, с. 382). Київ: Наукова думка
ДАЖО – Державний архів Житомирської області
ДАХмО – Державний архів Хмельницької області
Долбилов, М. (2010). Русский край, чужая вера: Этноконфессиональная политика империи в Литве и Белоруссии при Александре II. Москва: Новое литературное обозрение, 1000 с.
Каппелер, А. (2005). Росія як поліетнічна імперія: виникнення, історія, розпад. Львів: Вид-во Католицького Українського університету, 360 с.
Карнишина, Н. (2012). Западные губернии Российской империи: проблемы государственно- правового устройства. Известия высших учебных заведений. Поволжский регион. Гуманитарные науки, 1, С. 14–19
Клочков, М. (1916). Очерки правительственной деятельности времени Павла I. Петроград: Сенатская типография, 631 с.
Новицкий, И. (1871). Справочный словарь юридических терминов древнего актового языка Юго-Западной России. Киев: В университетской типографии, 31 c.
Писарькова, Л. (2007). Государственное управление России с конца XVII до конца XVIII века. Эволюция бюрократической системы. Москва: РОССПЭН, 743 с. https://doi.org/10.1353/imp.2007.0015
ПСЗРИ-1 – Полное собрание законов Российской империи. Собрание первое. С 1649 по 12 декабря 1825 г.: в 45 т. СПб.: Тип. Второго отделения Собственной е. и. в. канцелярии, 1830.
ПСЗРИ-2 – Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. С 12 декабря 1825 г. по 28 февраля 1881 г.: в 55 т. СПб.: Тип. Второго отделения Собственной е. и. в. канцелярии, 1830 – 1884
Склокін, В. (2019). Російська імперія і Слобідська Україна у другій половині XVIII ст.: просвічений абсолютизм, імперська інтеграція, локальне суспільство. Львів: Видавництво УКУ, 268 с.
Уортман, Р. (2004). Властители и судии: развитие правового сознания в императорской России. Москва: Новое лит. обозрение, 515 с.
ЦДІАК – Центральний державний історичний архів України, м. Київ
Шевчук, А. (2019). Соціальне значення діяльності кримінальних департаментів головних судів Правобережної України (1797 – 1831 рр.). Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія, 27, С. 9–19 https://doi.org/10.31652/2411-2143-2019-30-9-19
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Авторське право (c) 2020 Andrii Shevchuk