ВІДРОДЖЕННЯ ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА В УКРАЇНІ

Abstrakt

Розглянуто сучасний стан та обґрунтовано можливі шляхи активізації розвитку українського ландшафтознавства; зазначено, що зародження й активний розвиток ландшафтознавства в Україні відбувався у 50-70-х роках ХХ ст., який наприкінці ХХ ст. та першому десятиріччі ХХІ ст.. призвів до виокремлення у його структурі нових ландшафтознавчих напрямів досліджень–геофізики й геохімії ландшафтів, історичного й антропогенного ландшафтознавства, ландшафтної екології та ін. Однак, з початку ХХІ ст. ландшафтознавство в Україні почало поступово занепадати, що й актуалізує проблему пошуків сучасних напрямів його відродження. Метою дослідження є розгляд сучасного проблемного стану та обґрунтування можливих перспективних напрямів розвитку українського ландшафтознавства, що призведуть до його відродження у першій половині ХХІ ст. У процесі дослідження використано історико-ландшафтознавчий та порівняльний підходи, принципи історизму, взаємного зв’язку, розвитку та об’єктивності; методи – ландшафтознавчого аналізу і синтезу, теоретичного узагальнення та систематизації фактів. Із зазначених нових напрямів ландшафтознавчих досліджень на початку ХХІ ст.
в Україні розвиваються лише антропогенне ландшафтознавство й ландшафтна екологія. Уповільнений розвиток ландшафтознавства уже відобразився на вирішенні важливих державних завдань, зокрема розбудові національної екологічної мережі, формуванні заповідного фонду, розробці різних проектів і програм раціонального природокористування. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність відродження ландшафтознавства, суттєвого оновлення його теоретичних засад та запропоновано приорітетні напрями подальших ландшафтознавчих досліджень. Показано, що цей процес необхідно розпочинати із освітянського простору.