ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВСТВА МАЙБУТНІМ ПЕРЕКЛАДАЧАМ І ВЧИТЕЛЯМ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Abstract

Дослідження присвячене аналізу особливостей викладання курсу «Лінгвокраїнознавство» в освітніх програмах зі спеціалізацій А 4.021 Англійська мова та зарубіжна література та В 11.041 Германські мови та літератури (переклад включно), призначених для підготовки вчителів англійської мови і перекладачів відповідно.

За результатами порівняльного аналізу змісту лінгвокраїнознавчої компетентності перекладачів і вчителів ІМ встановлено, що для обох категорій фахівців її зміст має спільну основу, яка полягає у володінні фоновими знаннями про культуру, історію, традиції та реалії англомовних країн, а також у навичках міжкультурної взаємодії. Визначено, що ключовою відмінністю є те, що перекладачам ці знання потрібні для глибинного лінгвокультурного аналізу тексту та адекватного відтворення культурно-маркованих одиниць у перекладі, тоді як для вчителів фокус зміщується на дидактичний аспект – пояснення культурних явищ і формування в учнів міжкультурної толерантності.

У дослідженні здійснено спробу проаналізувати практику викладання лінгвокраїнознавства для двох різних професійних профілів шляхом порівняння силабусів із різних ЗВО України (4 силабуси педагогічного профілю та 8 – філологічного). Аналіз силабусів виконувався за такими критеріями: місце курсу в ОП, обсяг, форми занять, мета і завдання курсу, результати навчання, тематика та методи викладання. Результати аналізу демонструють, що, попри спільну базову мету забезпечення здобувачів комплексом лінгвокультурних знань, курс має досить виразні відмінності у цільових настановах, тематичному наповненні та очікуваних результатах навчання залежно від профілю підготовки. Силабуси здебільшого відповідають базовим вимогам до формування професійної компетентності здобувачів, однак для підвищення якості рекомендовано посилити диференціацію цілей та змісту, акцентувати відображення культури в мові, актуалізувати матеріали, інтенсифікувати роботу з автентичними джерелами та інтеграцію з іншими фаховими дисциплінами; максимально використовувати методи, що моделюють реальні професійні ситуації.