ДОКУМЕНТАЛЬНІСТЬ ЯК ХУДОЖНІЙ ПРИЙОМ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАΤΡΙ

Анотація

У статті досліджено специфіку документальності як художнього прийому у сучасному українському театрі в умовах суспільних трансформацій та воєнної реальності. Проаналізовано особливості розвитку документального театру як форми сценічного мистецтва, що базується на використанні реальних подій, свідчень очевидців, інтерв'ю, архівних матеріалів та вербатім-технік. Обґрунтовано, що в умовах повномасштабної війни документальний театр набуває особливої актуальності як інструмент фіксації колективної пам'яті, осмислення травматичного досвіду та формування національної ідентичності. Розглянуто основні етапи становлення документального театру в Україні та визначено його зв'язок із сучасними культурними процесами, зокрема переходом від постмодерної умовності до метамодерної емоційної відкритості та прямого художнього свідчення. Висвітлено роль незалежних театральних платформ і проєктів, які працюють із документальними формами, поєднуючи сценічну дію з публічними дискусіями та соціальною рефлексією. Значну увагу приділено аналізу діяльності таких театрів, як PostPlay Театр, Театр переселенця, Дикий театр та інших мистецьких ініціатив, що активно інтегрують документальні практики у сучасний культурний простір. У статті охарактеризовано ключові художні прийоми документальності: вербатім, сценічну реконструкцію реальних подій, тілесну документальність, використання мультимедійних технологій та інтеграцію автентичного матеріалу у традиційний театр. Доведено, що документальність у сучасному українському театрі виходить за межі механічного відтворення фактів і постає як складний процес художньої трансформації документального матеріалу. Визначено основні етапи цього процесу: відбір і фіксація свідчень, драматургічний монтаж, перформативна інтерпретація, сценічна медіація та формування ефекту достовірності у глядацькому сприйнятті. Зроблено висновок, що документальний театр в Україні виконує не лише естетичну, а й соціальну, просвітницьку та терапевтичну функції, формуючи простір суспільного діалогу, критичного осмислення реальності та культурної пам'яті...