Церковні братства в громадсько-політичному та етноконфесійному житті XVI–XVII ст. у світлі української історіографії

Анотація

Метою статті є вивчення особливостей висвітлення у працях українських дослідників ХІХ – початку ХХІ ст. участі православних церковних братств, що існували на теренах України, в етноконфесійному та громадсько-політичному житті Речі Посполитої, їх діяльності на користь збереження національної та релігійної ідентичності. Методологію дослідження склали загальнонаукові принципи історизму, всебічності, системності та ін. У роботі використовувались різноманітні загальнонаукові методи, зокрема, аналізу та синтезу, дедукції та індукції, порівняння, систематизації. Застосовувались спеціально-історичні методи як історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-хронологічний та ін. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у цій статті вперше у сучасній вітчизняній науці здійснено спеціальний огляд вітчизняної історіографії участі церковних братств у процесах етноконфесійного та громадсько-політичного життя на українських землях в XVI–XVII ст. Висновки: Розглянутий науковий доробок українських та іноземних науковців засвідчує неабиякий інтерес дослідників ХІХ – початку ХХІ ст. до проблем участі православних церковних братств, що існували на теренах України, у етноконфесійних процесах та громадсько-політичному житті XVI–XVII ст. Значний вплив на інтерпретації щодо участі братств у різноманітних процесах внутрішньополітичного, національного та релігійного життя Речі Посполитої здійснювали ідейні переконання окремих вчених. Такими, наприклад, були ідеї москвофільства, через призму яких досліджувало історію багато галицьких науковців. Особливо відчутними є впливи політичної кон’юнктури, що нав’язували дослідникам певні історіографічні шаблони. Зокрема, такі підходи слід відзначити у працях істориків, що працювали під тиском радянської тоталітарної системи.