ЕКОТОНИ В ЛАНДШАФТНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ СУХОДОЛУ

Анотація

Мета статті – обґрунтувати ландшафтну концепцію екотонів. Екотони – широкі смугоподібні субширотні утворення на земній поверхні з поступовим переходом від однієї природної зони до іншої. Зазначається, що більшу частину суші займають різноманітні екотони, представлені екотонними ландшафтами – чергування лісів і тундри, лісів і степів, лісів і саван тощо. Показано, що в умовах глобальних змін клімату екотони мають суттєве значення, як  у контексті загального фону земної поверхні так і регіональних особливостей  ландшафтних структур. На відміну від екотонних ландшафтів виділено прикордонні ландшафти, які мають екстремальні значення кліматичних характеристик. До прикордонних ландшафтів належать арктичні й антарктичні пустелі, пустелі тропічного, субтропічного та помірного поясів. Екотони можуть функціонувати не лише на рівні планети, а й на регіональному та локальному рівнях (серед висотних поясів, долин річок, вододілів). Виокремлено геоботанічні аспекти екотонів на різних просторових рівнях. Звернено увагу, як на натуральні так і антропогенні екотони, зокрема викликані вирубуванням лісів у гірських районах. Розмір площ екотонів та їх значення в ландшафтному покритті землі зумовлюють необхідність формулювання принципів спеціальної наукової дисципліни –  екотоністики. Об'єктом цієї дисципліни мають бути екотони, а предметом – становлення, динаміка та еволюція екотонів. У подальшому необхідні детальніші дослідження екотонних ландшафтів всіх рівнів організації ландшафтної оболонки Землі. Ці дослідження потрібно проводити ландшафтознавцям разом з екологами та фахівцями інших наук дотичних до досліджуваної проблеми.