Формування учнівської агентності молодших школярів у процесі мистецької діяльності

Анотація

У статті здійснено теоретичне осмислення проблеми розвитку агентності учнів початкової школи в умовах сучасної освіти. Проаналізовано вітчизняний спектр наукових досліджень, що дозволило визначити обмеженість їх зосередження переважно на соціологічному, мовно-освітньому та професійно орієнтаційному аспектах агентності. Водночас систематизовано напрями дослідження агентності в зарубіжному науковому дискурсі, зокрема соціологічний, а також антропологічний, що розкривають агентність як багатовимірний феномен, пов’язаний із взаємодією особистості та соціального середовища. У статті зазначено, що нормативні засади НУШ створюють концептуальне підґрунтя для розвитку агентності учнів попри відсутність досліджуваного феномену. Певне змістове наповнення учнівських компетенцій та наскрізних умінь безпосередньо співвідноситься з розумінням агентності як здатності особистості до усвідомленого вибору, саморегуляції та впливу на освітній процес і власний розвиток. Доведено, що важливим фактором для розвитку агентності відіграє віра дитини в свої сили, впливовість своїх думок і дій на соціум. Оскільки сформована одного разу віра у свою ефективність реґулює очікування, вибір поведінкового курсу, мобілізацію та підтримання зусиль, а також афективні реакції. У статті особливу увагу приділено потенціалу мистецької діяльності як засобу формування агентності молодших школярів і представлено практичний досвід реалізації педагогічних умов щодо її формування в учнів у приватній школі. До таких умов віднесено: створення комфортного та варіативного освітнього простору для ініціювання діяльності учнів; педагогічну фасилітацію вираження думок у процесі спільної діяльності; інтеграцію дитячих ідей у спільну творчу діяльність. Такі умови сприяють розвитку суб’єктної позиції учнів, їхньої ініціативності, відповідальності та усвідомлення власної значущості у спільній діяльності, що є основою формування агентності. Розкрито особливості організації освітнього процесу, що передбачає активне залучення учнів до вибору, обговорення, творчого самовираження та прийняття рішень. Наведено приклади використання фасилітаційних практик, методу меппінгу, спільного створення творчого продукту (казки, музичного супроводу, флористичних композицій), що забезпечують включення кожної дитини в діяльність та формують досвід впливу на її перебіг і результат.