РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ БАКАЛАВРІВ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ

Анотація

Стаття присвячена розв’язанню проблеми розвитку творчих здібностей здобувачів вищої музичної освіти засобами музичної імпровізації. Проблема розглянута на підставі досліджень зарубіжних (Дж. Гілфорд, Е. Торренс, С. Медник) та вітчизняних психологів (І. Бех, О. Дусавицький, Г. Костюк, В. Моляко, В. Рибалка, С. Сисоєва), представників музично-педагогічної спільноти (Н. Мозгальова, С. Науменко, Г. Падалка, О. Рудницька). Акцентовано увагу на вартості розвитку здібності до імпровізації, яка забезпечує стрімкий розвиток дивергентного мислення музиканта, реалізує потяг студентів до швидкості, гнучкості, оригінальності музичної думки, пошуку нестандартних музичних ідей. Наголошено на тому, що імпровізаційні уміння сприяють вільному розвитку особистості бакалаврів, виховують здатність бути самостійними і рішучими в самореалізації. Запропоновано  здійснювати освітній процес в закладі вищої освіти на підставі педагогічної технології, яка враховує всі етапи виховання творчої особистості. Визначено, що цільовий компонент дозволяє викладачеві враховувати стратегічну мету виховання творчої особистості, триматися тактичної мети навчання імпровізаційних умінь і гнучко змінювати оперативні цілі залежно від специфіки педагогічної ситуації. Уточнено, що мотиваційний компонент забезпечує народження пошукової мотивації, загостреного сприймання недоліків музичного мислення і бажання досягати суті музичної творчості, втілювати її всупереч перешкодам. З’ясовано, що змістовий компонент дозволяє системно, усвідомлено і ґрунтовно осягати знання про види, напрями, специфіку музичної імпровізації. Наголошено про користь вивчення жанрів імпровізації, зокрема фантазії, експромту, прелюдії, парафразу, варіацій.  Операційний компонент спрямовує студентів до продуктивного пошуку оригінальних і гнучких музичних рішень. Визначено позитивну роль опанування прийомів в музичній освіті аглютинації, типізації, конструювання, моделювання, варіювання, літоти, гіперболи тощо. Корекційний компонент спрямовує до народження здатності до самоконтролю, самокорекції та в цілому виконавської надійності бакалаврів.