Світ розмов у малій прозі Олександра Осадка (на матеріалі збірки «Жити не можна померти» )

Анотація

Стаття присвячена дослідженню малої прози Олександра Осадка, представника Нового розстріляного відродження, що загинув на війні у 2022 році. Проаналізовано тексти з його збірки «Жити не можна померти», зокрема характерологічні та змістові особливості розмов персонажів, що часто відіграють ключову роль у художньому творі. Вербальна взаємодія героїв в оповіданнях Осадка є важливим інструментом побудови конфлікту, створення психологічної напруги та динаміки оповіді, а також вона слугує засобом розкриття індивідуальності героїв. Визначено основні типологічні риси персонажів, а також те, як через гумор, іронію, сатиру, сарказм що в авторських описах, що в діалогах, перед нами постають епізоди (не)звичайного життя (не)звичайних людей, що раптово опиняються в незвичайних ситуаціях та шукають шляхи виходу з них відповідно до власних ціннісних систем та орієнтирів. З’ясовано, що система розмов персонажів у творах Осадка має багаторівневу функціональність: від розкриття характерів і побудови конфлікту до створення гумористично-іронічного тла та моделювання світоглядних зіткнень. Продемонстровано, що діалогізація є ключовим структурним принципом його оповідань і визначає їхню ритміку, динаміку та смислове наповнення. Підкреслено, що художній світ Осадка базується на поєднанні побутового та фантастичного, трагічного й іронічного, що формує унікальний дискурс життєствердності й пам’яті.