Homo viator у поезії Максима «Далі» Кривцова (на матеріалі збірки «Вірші з бійниці»)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню поетичного світу Максима Кривцова, поета-воїна, що загинув на війні у січні 2024 року. Його вірші – поезія учасника та свідка бойових дій. Ліричний герой, сучасний homo viator, – воїн, який іде дорогою війни. Образ воїна-мандрівника осмислюється як образ нового героя у контексті сучасних трансформацій мономіфу, який передбачає виправу, ініціацію, повернення. Особлива увага звертається на мотив дороги в поезії Максима Кривцова. Це дорога Бога і з Богом, дорога війни, життя, смерті, дорога як шлях переходу з одного світу в інший, хресна дорога України. Проаналізовано поетичні тексти, в яких homo viator описує свій шлях і тих, кого він на ньому зустрічає, зроблено акцент на реміфологізації христянських образів та символів, що пов’язана з бажанням ліричного героя надати простору, в якому він перебуває, сакральних ознак, відчути захист під час мандрівки, з якої повернення важке і майже нереальне.