ГРОМАДСЬКІ ІНІЦІАТИВИ У ТАНЦЮВАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ TA ОСВІТІ: ЗАРУБІЖНІ ПІДХОДИ TA УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

Анотація

У статті висвітлено зарубіжні та українські підходи до реалізації громадських ініціатив у танцювальному мистецтві та освіті, що набувають особливої значущості в умовах соціальних трансформацій і воєнних викликів. Узагальнено наукові погляди зарубіжних дослідників щодо розуміння поняття «громадська ініціатива» та визначено її роль у розвитку танцювального мистецтва, мистецької освіти та громади загалом. Обґрунтовано моделі партнерства між танцювальними студіями та локальними спільнотами, які ґрунтуються на принципах соціальної та культурної рівності, інклюзії, демократії, фандрейзингу, волонтерства й культурної дипломатії. Проаналізовано особливості підтримки маргіналізованих груп, розвитку соціальної взаємодії та розширення доступу до хореографічного мистецтва й освіти. Розкрито сфери впливу громадських ініціатив на розвиток танцювального мистецтва та освітні практики. Схарактеризовано двосторонню стратегію «вихід - вхід» у взаємодії танцювальних студій із громадами у зарубіжному досвіді. Висвітлено напрями та функції громадських ініціатив танцювальних студій в умовах українських реалій, зокрема психосоціальну підтримку різних категорій населення, культурну дипломатію, мобілізацію ресурсів на гуманітарні потреби та зміцнення соціальної згуртованості. Окреслено ключові форми арт-волонтерських ініціатив в Україні: благодійні концерти, спортивні змагання, терапевтичні програми, флешмоби, міжнародні танцювальні колаборації, освітньо-мистецькі проєкти тощо. Підкреслено значення цифрових платформ, міжсекторальної співпраці та гнучких моделей організації танцювальних практик в умовах післявоєнної відбудови. Зроблено висновок, що танцювальне мистецтво виступає важливим чинником культурної стійкості й соціальної підтримки, а український досвід може бути інтегрований у міжнародні моделі громадських ініціатив як приклад ефективної взаємодії мистецтва та громадянського суспільства в кризових умовах.