Жіночі характери у прозі Ганни Барвінок: система духовних цінностей

Анотація

У сучасному літературознавстві актуалізуються проблеми дослідження типології характерів, що демонструють національні пріоритети в ментальності, звички та переконання, що були властиві для української нації впродовж віків, трансформуючись у самобутні приклади цілісності й спроможності чинити опір зовнішнім та внутрішнім обставинам. Вони слугують орієнтиром для українців, котрі сьогодні опинилися у скрутній життєвій ситуації, шукають виходу з неї. Творчість Ганни Барвінок є цікавим прикладом для аналізу й розуміння типологічної картини характерології в українській жіночій прозі другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Письменниця започаткувала в літературі тему жінки із сильним моральним стрижнем. Авторка демонструє майстерність характерології, пропонуючи різні ситуації, в яких опинилися її героїні: від проблем звичайного побутового життя в родині, де панує повага, до сцен, де жінка опиняється в ролі жертви чоловіка-тирана, жінки-покритки, жінки-одиначки, що переживає душевну драму, до жінки-мисткині, та жінки-борця, яка всупереч суспільним нормам досягає визнання через свою рішучість та активну життєздатність. Жінка у Ганни Барвінок не залишається інертною, її характер і вчинки визначаються логікою «філософії серця», яка набула поширення у філософській та літературознавчій думці цієї епохи, бере початок від Біблії, творчості Г. Сковороди, П. Куліша та Г. Квітки-Основ’яненка. Ідея перемоги звучить там, де панує злагода, любов, повага, де є Бог. Християнська мораль і смиренність стають визначальними для вчинків героїнь, які опиняються у кризовій життєвій ситуації. Проблема дослідження української ментальності, української душі здобула поширення у працях філософів, психологів та культурологів, котрі знаходять пояснення конкретним учинкам людей у різні історичні епохи. Праці В. Храмової, О. Кісь, І. Кривонос сприяли кращому розумінню вчинків та характерів героїнь у прозі Ганни Барвінок.