ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОРІЄНТИРИ ТА СТРАТЕГІЇ АДАПТАЦІЇ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження проблеми професійного розвитку педагогічних працівників в умовах цифрової трансформації освіти. Актуальність теми зумовлена кардинальною зміною ролі викладача в цифровому середовищі: з транслятора знань він перетворюється на фасилітатора, ментора та модератора освітнього процесу, що потребує нових компетентностей і стратегій безперервного самовдосконалення. Мета статті – виявити ключові виклики, що постають перед педагогами в умовах цифровізації, систематизувати наявні підходи до їх подолання та запропонувати авторську стратегічну модель безперервного професійного розвитку. Для досягнення мети використано комплекс методів дослідження: аналіз, синтез, порівняння та узагальнення наукових джерел (переважно 2020–2025 рр.); систематизація та класифікація викликів і стратегій; моделювання – для розробки авторської моделі; хронологічний аналіз нормативно-правових актів України у сфері цифровізації освіти. Результати дослідження. Уточнено зміст ключових понять: «цифрова педагогіка» (як нова галузь педагогічного знання, орієнтована на свідомий вибір технологій відповідно до цілей навчання) та «професійний ренесанс педагога» (якісне оновлення професійної діяльності, що виявляється в переході до фасилітації, опануванні нових ролей, інтеграції цифрових інструментів для розвитку softskills). Систематизовано основні виклики професійного розвитку: інформаційне перевантаження, дефіцит цифрово-педагогічних компетентностей, ризики емоційного вигорання, недостатність ресурсної підтримки, потреба в розвитку «м’яких» навичок. Укладено та прокоментовано хронологічну таблицю еволюції нормативно-правового забезпечення цифрової трансформації освіти в Україні (2004–2025 рр.), яка демонструє вплив ключових документів (Концепція «Нова українська школа», рамки цифрових компетентностей, Професійний стандарт вчителя 2024, програма «Дія. Цифрова освіта») на формування стратегій підвищення кваліфікації педагогів. Розроблено авторську стратегічну модель професійного розвитку, що охоплює п’ять взаємопов’язаних компонентів: інституційну підтримку, самоосвіту та персоналізоване навчання, взаємонавчання у професійних спільнотах, інтеграцію штучного інтелекту для автоматизації рутинних завдань, цілеспрямований розвиток «м’яких» навичок (емоційний інтелект, критичне мислення, креативність, стресостійкість). Обґрунтовано відповідність пропонованих стратегій чинним професійним стандартам та державним програмам. Висновки та перспективи. Цифрова трансформація освіти є каталізатором оновлення професійної діяльності педагога, що вимагає системних, науково обґрунтованих стратегій безперервного розвитку. Запропонована модель може слугувати основою для розробки регіональних та інституційних програм підвищення кваліфікації. Перспективи подальших досліджень вбачаються в емпіричній апробації моделі, розробці спеціалізованих ШІ-інструментів для підтримки викладачів, вивченні ефективності мікронавчання та порівняльному аналізі українського та зарубіжного досвіду.