ГЕНЕРАТИВНИЙ ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ В ОСВІТІ: МОЖЛИВОСТІ, ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз можливостей та ризиків інтеграції генеративного штучного інтелекту (ШІ) в систему освіти. Серед основних переваг виокремлено персоналізоване навчання та використання адаптивних систем, спрямованих на підвищення залученості та покращення результатів навчання й викладання, а також на задоволення потреб усіх учасників освітнього процесу. Особливу увагу приділено ролі ШІ у просуванні інклюзії, зокрема шляхом створення доступних освітніх середовищ, сприяючи розбудові безбар'єрності, що особливо актуально зараз для українського суспільства. Встановлено, що інструменти ШІ можуть бути ефективно застосовані на різних етапах наукових досліджень, а також для оптимізації адміністративних процесів у закладах вищої освіти — від автоматизації рутинних завдань і швидкого доступу до інформації до підвищення ефективності комунікації та розробки стратегій залучення академічної спільноти. Визначено потенціал ШІ у зменшенні навантаження на викладачів під час перевірки робіт, складання розкладів та ведення документації. Проаналізовано ключові ризики впровадження ШІ, пов'язані з етичними та правовими викликами: надмірним використанням автоматизованих рішень, що може знизити рівень критичного мислення; порушенням принципів академічної доброчесності; загрозами для захисту персональних даних. Поряд із цим, розглянуто міжнародний досвід інтеграції ШІ в освіту (Велика Британія, Індія, США, Фінляндія), який свідчить про ефективність адаптивних систем у формуванні індивідуальних освітніх траєкторій. Наведено статистичні дані щодо результатів застосування штучного інтелекту в освітніх процесах. Сформовано рекомендації щодо безпечного та ефективного впровадження ШІ: збереження балансу між автоматизацією та розвитком самостійності, впровадження етичного регулювання, системна підготовка педагогів, автоматизація адміністративних завдань, забезпечення рівного доступу до технологій.