Оцінка ефективності корекційно-профілактичних заходів у підвищенні фізичної підготовленості юних регбістів

Анотація

Анотація. Актуальність теми дослідження. В основі сучасної парадигми спортивної науки лежить інтеграція міждисциплінарних підходів до вдосконалення системи підготовки юних спортсменів. Науковий дискурс останніх років засвідчує пряму залежність між рівнем фізичної підготовленості та станом опорно-рухового апарату. Встановлено, що відхилення у статиці постави трансформують біомеханіку рухових дій, що призводить до зниження продуктивності швидкісно-силових зусиль і зростання рівня спортивного травматизму. З огляду на це, пріоритетним завданням стає проєктування інструментів оперативної діагностики та впровадження корекційно-профілактичних заходів у навчально-тренувальний процес. Мета дослідження – дослідити та оцінити ефективність корекційно-профілактичних заходів щодо підвищення фізичної підготовленостірегбістів 9–10 років. Дослідження проведено на базі кафедри фізичної культури та спорту Волинського національного університету імені Лесі Українки та ДЮСШ м. Івано-Франківська. У ньому взяли участь 16 регбістів віком 9–10 років. Експеримент здійснювався з дотриманням етичних принципів Гельсінської декларації. Рівень фізичної підготовленості оцінювали за допомогою стандартизованих тестів навчальної програми «Регбі, регбіліг» для ДЮСШ. Обробку результатів проведено методами математичної статистики з використанням IBM SPSS Statistics (v. 21) та Microsoft Excel. Результати роботи. Доведено ефективність імплементації корекційно-профілактичних заходів на основі сучасних фітнес-технологій у тренувальний процес юних регбістів із функціональними порушеннями постави. Встановлено, що інтеграція спеціалізованих засобів забезпечує позитивну динаміку більшості показників фізичної підготовленості досліджуваного контингенту. Найбільш виражений кумулятивний ефект виявлено у розвитку силової витривалості м’язів тулуба та вибухової сили нижніх кінцівок. Статистично значущий приріст результатів (p < 0,01) у тесті «підіймання тулуба в сід за 30 с» та у стрибках у довжину з місця і з розбігу підтверджує ефективність методики щодо зміцнення м’язового корсету та підвищення реактивних можливостей опорно-рухового апарату. Водночас встановлено диференційований характер адаптаційних змін у м’язах верхнього плечового поясу. Позитивна динаміка у тесті «згинання та розгинання рук в упорі лежачи» (p < 0,05) на фоні відсутності статистично значущих змін у підтягуванні на перекладині (p > 0,05) свідчить про необхідність подовження терміну впливу та підвищення специфічності вправ для розвитку відносної сили. Фіксація позитивних змін у швидкісних показниках (p < 0,05) дозволяє припустити ефективність запропонованого підходу щодо покращення окремих компонентів рухової підготовленості. Отримані результати вказують на доцільність використання корекційно-профілактичних засобів як складової системи підготовки регбістів, особливо на етапі початкової підготовки, з метою підвищення їхньої адаптації до специфічних ігрових навантажень.

Висновки. Отримані емпіричні дані підтверджують методологічну доцільність інтеграції корекційно-профілактичних заходів у систему підготовки юних регбістів як ефективного компонента цілісного тренувального процесу. Водночас результати педагогічного експерименту засвідчують необхідність подальшого вдосконалення тренувальних програм у напрямі цілеспрямованого розвитку силового потенціалу м’язів верхнього плечового поясу та підвищення рівня загальної витривалості. Зазначене зумовлює потребу в пошуку та впровадженні додаткових методичних рішень, здатних забезпечити кумулятивний ефект фізичного навантаження в умовах наявних функціональних порушень опорно-рухового апарату, а також підвищити адаптаційні можливості спортсменів до специфічних ігрових навантажень.