Ефективність корекційно-профілактичних заходів у дітей із спастичною диплегією за показниками вертикальної стійкості та функцій вестибулярного аналізатора

Анотація

Анотація. Актуальність теми дослідження. Спастична диплегія є формою ДЦП, що характеризується спастичністю нижніх кінцівок, порушенням довільної моторики та зниженням рухової активності. Провідним обмеженням є дефіцит вертикалізації та самостійної локомоції. Ключовим проявом є порушення постурального контролю та вертикальної стійкості як інтегрального показника нейром’язової регуляції. Важливу роль відіграє вестибулярний аналізатор, дисфункція якого погіршує координацію рухів і просторову орієнтацію. Мета дослідження– теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність корекційно-профілактичних заходів у дітей із спастичною диплегією за показниками вертикальної стійкості та функцій вестибулярного аналізатора, а також визначити особливості динаміки постурального контролю в процесі реабілітаційного впливу. Емпіричну базу дослідження склали діти 7–8 років із спастичною диплегією (n=14). Дослідження виконано відповідно до етичних принципів Гельсінської декларації за наявності інформованої згоди батьків (законних представників). Статистична обробка даних здійснювалася в IBM SPSS Statistics v.21 із застосуванням стандартних методів математичної статистики, що забезпечило достовірність та репрезентативність отриманих результатів. Результати роботи. У даному дослідженні здійснено порівняльний аналіз динаміки показників вертикальної стійкості та функцій вестибулярного аналізатора у дітей зі спастичною диплегією (ЕГ і КГ, n=14). Встановлено відсутність статистично значущих міжгрупових відмінностей на констатувальному етапі, що підтверджує однорідність вибірок.У процесі експерименту в обох групах зафіксовано позитивну динаміку, проте в експериментальній групі вона була більш вираженою за всіма тестами (Ромберга I, III режими, проба Яроцького). Після завершення втручання ЕГ демонструвала вищі середні значення показників, однак міжгрупові відмінності не досягли рівня статистичної значущості (p>0,05). Отримані результати свідчать про тенденцію до ефективності авторської технології щодо покращення постурального контролю та вестибулярної функції, однак її перевага над традиційною програмою носить характер статистично недоведеної тенденції. Висновки. Імплементована технологія продемонструвала тенденцію до покращення показників вертикальної стійкості та статокінетичної стабільності у дітей із спастичною диплегією. В експериментальній групі відзначено вищі результати порівняно з контрольною у тестах Ромберга та Яроцького, що відображає позитивну динаміку нейромоторної адаптації. Водночас відсутність статистично значущих міжгрупових відмінностей (p > 0,05) свідчить про те, що виявлені переваги мають характер тенденції. Отже, авторська технологія є перспективною для розвитку постурального контролю, однак потребує подальшої перевірки на більших вибірках і за умов тривалішого застосування