ПСИХОЛОГІЧНІ ПРЕДИКТОРИ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Анотація. Актуальність. З огляду на значення резильєнтності як ключового чинника посттравматичного благополуччя, необхідного для забезпечення використання особистісних можливостей людини для відновлення після несприятливих умов, треба приймати до уваги ті чинники, що впливають на її перебіг, посилюючи чи послабуючи можливості відновлення. Зокрема, до таких науковці відносять чинники індивідуального, сімейного рівня, чинники рівня робочого колективу/команди та суспільні. Мета дослідження – визначити психологічні предиктори резильєнтності особистості. В дослідженні взяли участь 120 осіб: 60 чоловіків і 60 жінок. Вік випробуваних  19-75 років.  Результати. При збільшенні резильєнтності на 1 бал, рівень психологічного здоров’я (відповідно, показників психодіагностики) збільшується на 0,41 бала, тобто, її можна вважати  ключовим позитивним предиктором психічного здоров’я особистості. Люди з вищим рівнем резильєнтності частіше зберігають емоційне благополуччя, внутрішню рівновагу та психологічну стійкість. Єдиним значущим предиктором резильєнтності виявився рівень суб’єктивно пережитого стресу (β = –0.388, p=0.003), тобто зі збільшенням суб’єктивного сприйняття стресу на 1 бал, зменшується рівень резильєнтності (в середньому на 0,388 бала). Причиною може бути те, що сам факт переживання травматичної події або її суб’єктивна інтенсивність не є ключовим чинником, який знижує рівень стресостійкості, якщо відсутній високий рівень поточних стресових переживань. Тобто, фактичне сприйняття стресу, а не ретроспективна оцінка травматичного впливу виступає зниженням резильєнтності. Висновки. При суб’єктивному переживанні травматичної події стрес і рівень тривожності не мають самостійного прогностичного значення, але діють підсилююче як додаткові чинники. Найбільш суттєвим предиктором резильєнтності можна вважати рівень суб’єктивного сприйняття стресу, оскільки, чим вищий стрес, тим нижча психологічна стійкість.