Профіль фізичної активності жінок 36–45 років: специфіка домену «Переміщення» за Міжнародним опитувальником (IPAQ)

Анотація

Анотація. Актуальність. Дані міжнародних епідеміологічних досліджень, що використовують Міжнародний опитувальник фізичної активності (IPAQ) як ключовий інструмент, послідовно демонструють значну варіабельність показників загальної фізичної активності (ФА) серед когорти жінок другого періоду зрілого віку. Переважна більшість емпіричних доказів вказує на тенденцію до зниження загального рівня ФА після досягнення 40-річного віку. Мета – здійснити оцінку та характеристику профілю фізичної активності жінок віком 36–45 років у домені «Переміщення» за результатами IPAQ. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел; соціологічні методи, методи математичної статистики. Результати. При деталізації структури мобільності ми керувалися принципом функціональності IPAQ. Час, витрачений на пасивне переміщення (поїздки транспортом), був зареєстрований як сидяча поведінка, а його конвертація у MET-хвилини була виключена. Кількісний аналіз енергетичних витрат, відповідно, був обмежений лише активними способами пересування, зокрема, ходьбою та велосипедним транспортом як єдиними компонентами, що відповідають критеріям фізичної активності у цьому домені. Критично важливим емпіричним показником є висока залежність досліджуваної вибірки від пасивного пересування: 88,9% учасниць (24 з 27) повідомили про використання транспорту принаймні протягом одного дня за останній тиждень. Кількісний аналіз підтвердив, що більшість жінок (17 осіб, або 63,0%) є регулярними користувачами транспорту, здійснюючи поїздки 4–7 днів на тиждень. Цей факт прямо вказує на високий ризик накопичення сидячого часу, асоційованого виключно з переміщенням. Лише 11,1% вибірки (3 особи) не використовували транспорт. Аналіз тривалості пасивних переміщень продемонстрував дві основні модальності: 31 – 60 хв та менше 30 хв, кожна з яких становила 33,3% відповідей. Це дозволяє припустити, що типова денна тривалість поїздки складала близько 45 хвилин. Однак, зафіксована наявність значної частки тривалих поїздок (від 61 до понад 181 хв) свідчить про широку варіативність маршрутів і логістичних потреб. Хоча ці відповіді відображають сидячу мобільність і не конвертувалися в MET-хв/тиждень, вони є критичними для оцінки загального режиму гіподинамії. Порівняльна характеристика ФА у домені «Переміщення» засвідчила, що пасивна мобільність є константною між групами. Жінки з різними типами постави (нормальною, круглою спиною, сколіотичною) демонстрували співставні середні значення використання автотранспорту: 4 дні на тиждень з тривалістю поїздок 45 хвилин. Це вказує на незалежність пасивних способів пересування від фізичних чинників, що було підтверджено відсутністю статистичної значущості міжгрупових відмінностей у цій компоненті. Висновок. Підсумовуючи, відзначаємо наявність чіткої тенденції, за якою жінки з нормальною поставою демонстрували не лише частішу та тривалішу ходьбу, але й критично вищі тижневі енерговитрати у сфері щоденного переміщення. Це вказує на можливий зв'язок між поставою та руховою активністю. Однак, з огляду на малий обсяг підгруп і високу міжіндивідуальну варіабельність, для підтвердження цієї кореляції як однозначної та загальноприйнятої необхідне суттєве розширення вибірки дослідження.