ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД У СИСТЕМІ «ТРЕНЕР-СПОРТСМЕН-БАТЬКИ»

Анотація

Анотація. Актуальність теми дослідження зумовлена впливом стилю спілкування тренера, а також ставлення тренерів і батьків до навчально-виховного процесу юних спортсменів. Ці фактори визначають мотивацію, емоційний стан і спортивний розвиток дітей. Оскільки питання інтерперсональної комунікації в системі «тренер-спортсмен-батьки» залишаються недостатньо вивченими, їхнє дослідження є важливим для підвищення ефективності командної взаємодії та спортивних результатів. Мета дослідження – визначити ставлення тренерів і батьків до навчально-виховного процесу юних спортсменів командних видів спорту (на прикладі футболу і хокею). Матеріал і методи дослідження. Аналіз та узагальнення наукової і методичної літератури, анкетування, методи математичної статистики. У досліджені взяло участь 15 тренерів та 30 батьків юних спортсменів командних видів спорту (футболу і хокею). Результати роботи та ключові висновки. Тренери командних видів спорту орієнтуються на когнітивний і дидактичний підхід, проте недостатньо використовують психологічні методи підготовки. Тренери з хокею частіше застосовують вказування на помилки та заохочення, тоді як футбольні тренери використовують ширший спектр виховних прийомів, зокрема індивідуальну взаємодію з юними спортсменами. У хокеї співпраця з батьками є важливішою. Виявлено високий рівень батьківських очікувань щодо спортивних досягнень дітей, що може спричиняти емоційну напругу у відносинах «дитина-батьки» та потребує психологічного супроводу. Вища довіра батьків до тренерів з хокею, ніж з футболу (p≤0,05). Основними мотивами вибору позашкільних занять є бажання батьків бачити дітей веселими, здоровими та успішними. Необхідно інтегрувати психологічні методи у підготовку спортсменів, адаптувати тренерський підхід залежно від виду спорту та розширювати психолого-педагогічну роботу з батьками, особливо у футболі, для гармонізації відносин у системі «тренер-спортсмен-батьки».